Як металева краса новоставського майстра захищає світ

10 Червня 2017, 13:15

4952

Чоловік-самоучка з Горохівщини створює власними руками прекрасні ковані вироби.

Разом із сім'єю майстер проживає у мальовничому селі Новостав. Ліси, широкі долини, високі горбки, розлогі водойми, якими славиться село, надихають коваля та додають душевної сили. А це є необхідним у будь-якій справі.

Йдучи по вулиці Набережній, у невеличкій дерев'яній майстерні зустрічаємо позитивного Віктора Теслюка.

Чоловік, займається ковальством уже десять років. Ремесло настільки влилось у життя майстра, що кузня стала для нього другим домом.

«Бувають такі періоди, що на кузні проводиш більше часу ніж вдома» – зазначає чоловік.

ВИНОШЕНА В ГОЛОВІ ІДЕЯ – ПОЛОВИНА ШЕДЕВРУ

Мрія виготовляти щось надзвичайно красиве у чоловіка появилась ще змалку. Недаремно, з першого класу улюбленим уроком хлопчати було малювання. Вигадувати незвичайні образи, об'єднувати їх у щось спільне – найприємніше заняття Віктора. Воно і допомогло йому у майбутньому.

За словами ремісника, набагато легше виготовляти той чи інший виріб, коли ескіз малюєш сам. Тоді не додумуєш і не бігаєш сотий раз дивитися на стіл з кресленнями, а спрацьовує власна уява.

«Є така абстрактна річ як ідея. То її можна довго виношувати в голові, бачити щось нове і приєднувати до вже задуманого. Експериментувати по-різному, але на рівні думки, щоб не переплавляти залізо зайвий раз (посміхається). Саме тоді створюються справжні авторські шедеври» – ділиться думками майстер.

Та у сім'ї Теслюків художник не один. Бажання малювати від батька перейняли діти. У Віктора та його дружини Людмили четверо дітей.

Допомагає татові у кузні старший син Володимир, який планує продовжити справу батька в майбутньому. А поки що хлопець уже встиг повоювати за рідну землю в антитерористичній операції на сході України.

Старша Мар'яна малює дивовижні картини та вишиває ікони бісером, а молодша Юлія надає манікюрські послуги. Наймолодший, 18-річний Сергій займається фотографією.

А дружина Людмила завжди підтримує чоловіка та надихає на нові ідеї.

ПОЇХАТИ ЗА ТИСЯЧІ КІЛОМЕТРІВ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ СЕБЕ

Не завжди стаєш тим, на кого вчився. Так склалось і в житті Віктора Теслюка. Закінчивши школу, юнак вирішив здобувати освіту за напрямом лісництва.

«Того літа у Шацьку, куди я мав поступати на лісника був дуже великий наплив людей. І вийшло так, що на лісника я навчався у Москві. Далеко від рідного дому, від рідного села. Незвично» – розповідає про своє навчання Віктор.

Виявилось, що перебування у Москві – це лише початок. Після закінчення, хлопця відправили працювати у Республіку Карелію, що межує з Фінляндією.

Та довго це не протривало, туга за батьківською хатою та рідними краєвидами перемогла у серці юнака і він повернувся додому. І лише, після років праці на посаді бригадира, дитячі мрії Віктора втілились у життя. Чоловік знайшов себе у ковальстві.

САМОУЧКИ БЕРУТЬ БАЖАННЯМ

Ковальство, як і люди дуже різноманітне. Наш герой говорить, що якщо у кожну справу вкладати трішки тепла то вони виходитимуть «на ура».

Чоловік почав займатись художньою ковкою у 2007 році. Було нелегко, адже не вистачало кваліфікованих знань. Зате було бажання творити, що і робив Віктор.

Невдовзі з рук самоучки вийшла чудова кована огорожа, яку Віктор Володимирович завершив разом з своїм односельчанином. Після першої спроби стало простіше. Через деякий час, руки самі тягнулись до роботи.

«Починали з нічого, то й інструментів, верстатів не було. За зароблені гроші з перших огорож все купували. Брати готовий реманент – значно легше і швидше. То ще колись руками все гнули, а зараз все це відійшло. У нас є верстат, який ми з сином зробили самотужки. Працює так як і фабричний, але тут вдалось зекономити» – ділиться досвідом майстер.

Зараз у майстерні Віктора Володимировича творча атмосфера. Від великої кількості металу у різних формах розбігаються очі, а дошка з ескізами нагадує колишні дитячі малюки на дорозі.

МЕТАЛ МОЖЕ ЗАСПОКОЮВАТИ

Вікторові доводилось працювати над різними виробами, починаючи від акуратних лавок і закінчуючи величними брамами.

Останні, до слова, є не лише надійною бронею від грабіжників, а й довершеним естетичним витвором.

У ковальських виробах чоловіка помітна легкість, витонченість та міцність. А присутній ажурний малюнок з металу забезпечує відчуття захищеності і спокою. Наш герой, наче чарівник,звичайне залізо перетворює у справжню металеву красу.

Двір сім'ї Теслюків також має у собі елементи ковальства. Закручені вироби на дверях та огорожі додають простору колоритності.

Красується металевими творіннями й подвір'я церкви у селі Новостав. Граційна брама, зручні лавки, делікатно зроблені хрести та багато іншого прикрашає територію храму.

Ми запитали у Віктора Володимировича чи кожен може стати ковалем?