Минуло три роки із дня смерті видатного уродженця Горохівщини Євгена Сверстюка

02 Грудня 2017, 15:30

3665 Джерело: https://www.google.com.ua

Український громадський діяч, науковець, філософ, публіцист, борець за незалежність України - 1 грудня день пам’яті Євгена Олександровича Сверстюка, якого ми втратили у 2014 році.

Давайте згадаємо про видатну постать, яка залишиться в нашій пам’яті.

Народився Євген Олександрович 13 грудня 1928 року в селі Сільце Горохівського району на Волині (тоді Волинське воєводство, що належало Польщі) у сім’ї простих селян. Освіту здобув у Львівському державному університеті у відділення «логіка і психологія» філологічного факультету. Згодом закінчує аспірантуру Науково дослідного інститут психології Міносвіти України. Працював викладачем української літератури Полтавського педагогічного інституту. Був старшим науковим працівником НДІ психології, завідувачем відділу прози журналу «Вітчизна», відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу». У 1960-х його чотири рази звільняли з роботи з політичних мотивів. В 1965 році в Одеському університеті захистив дисертацію на ступінь кандидата педагогічних наук. Активно писав статті, які публікували в різних видавництвах.

Виступав проти дискримінації української культури. За статтею «антирадянська агітація» був засуджений до семи років таборів суворого режиму і п’яти років заслання. У таборі неодноразово бойкотував — оголошував голодування, регулярно потрапляв до карцеру. Після повернення до Києва працював столяром на Київській фабриці.

Молодий Євген Сверстюк

З 1989 був речником національно-демократичного руху. Працював редактором християнської газети «Наша Віра». Став президентом Української асоціації незалежної творчої інтелегенції. Автор багатьох книжок і статей із літературознавства, психології, релігієзнавства. Писав вірші, перекладав із німецької, англійської, російської.

Друзі пам’ятали Євгена Сверстюка (найближчі називали його «Сверстючком») різним, але завжди виокремлювали його гостроту, іронічність, часом саркастичність. «Фонтан іронії, вулкан оптимізму, море енергії», — казали про нього товариші. Він завжди був наче натягнена струна. Шляхетний лицар зі страдницькою долею, до останку відданий українству.

Коментарі

05 Грудня 2017, 13:36

Євген Олександрович ще й вмів передбачити майбутнє, склавши два і два в сьогоденні. Він бив у дзвони про те, що церква в Україні має бути українська. Про те, що споживання алкоголю на одну особу в Україні давно перебрало межу норми ( за оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я) і це загрожує вимиранням нації. Він один з перших, хто гостро ставив питання про українську мову. Він намагався розбудити приспану совєтами (і не тільки) свідомість українців.