Горохівський календар: 5 січня — Нифонта Кіпрійського

05 Січня 2018, 08:34

1776

Нифонт Кіпрійський див у IV столітті, був єпископом Кіпру, збудував церкву Богородиці, навернув у християнство багато людей.

Шанується як заступник від підступів і наслання нечистої сили.

«Січи не січи, коли я на печі», - казали колись українці, чия мова, наче перлами, була пересипана прислів’ями і приказками. Але в ці дні довго сидіти на печі їм не доводилося, мусили готуватися до близького Різдва, адже закінчувався 40-денний Пилипівський піст.

Кололи кабанчиків, готували запашні апетитні ковбаси.

На всьому терені України на всі різдвяні свята мало бути на столі тушковане або смажене м’ясо, окорок, сальтисон, холодець тощо.

Але найпошанованішим святочним їством вважалися ковбаси, якими обов’язково годилося розговітися кожному членові родини. Якщо з якихось причин у господарстві не було свинки, то свіжину купували в сусідів або позичали, адже: «Різдво без ковбаси не буває», «Різдво без ковбас, як Великдень без крашанок».

Кожен орган зарізаного поросяти мав своє призначення. Наприклад, жовч використовували для лікарських потреб, шлунок – для сальтисону, ноги для холодцю, кишки йшли на ковбаси, навіть міхур при відповідній обробці міг стати дитячою іграшкою.

Сало і м’ясо або солили і складали в діжки та бодні, або як у Карпатах і на Прикарпатті – коптили.

Чимало праці лягало на жіночі руки при виготовлені ковбас. В Україні найпопулярнішою була кров’янка. Для неї використовувалися найтовщі кишки. Кишки середньої товщини йшли на м’ясні ковбаси, а найтонші заправляли вареною крупою – гречаною або, як на Поліссі, пшоняною: їх так і називали – «гречаники» та «пшоняники».

Пекли ковбаси в печі на великих сковорідках або деках.

Іменинники сьогодні також Павло, Неоніла, Геласій, Василь.