Дітей загиблого бійця зі Шклиня водій автобуса відмовився підвезти безкоштовно

29 Травня 2018, 22:52

6713

Вдова загиблого Романа Луцюка дізналася прізвище водія.

Про прикру ситуацію Тетяна Луцьку написала у соцмережі Facebook. Допис подаємо без змін.

«НЕ ЗАРАДИ ГРОШЕЙ, А ЗАРАДИ ГІДНОЇ ПАМ’ЯТІ МОГО ЧОЛОВІКА

Вже неодноразово писалось про зневагу водіїв до Сімей Загиблих Героїв. Особливо стає боляче коли ця неповага проявляється до беззахисних дітей, у котрих війна відібрала татусів. Сьогодні мої дівчата вже вчергове зіткнулись з кричущим нелюдським ставленням, що мовчати в мене вже немає сили…
Мій чоловік, Луцюк Роман, ще в 2014 році добровільно пішов захищати Україну, був поранений , і помер від важких ран у 2016р. В нас є дві донечки. Сьогодні вони поверталися із села Шклінь, Горохівського району. Вони поїхали провідати бабусю – Романову маму, щоб хоч якось розрадити її від самотності, бо після смерті сина її сльози не просихають.

Зворотньою дорогою додому сіли в автобус «Львів – Луцьк». Діти сказали водієві, що в них посвідчення сім’ї загиблого, але для шофера це нічого не означало, він все одно наполіг, щоб діти заплатили гроші. На автостанції м. Луцьк нам дають пільгові квитки. Зустрівши дітей, я запитала цього водія, чи він себе нормально почувається, беручи гроші за проїзд від таких дітей. На що він мені відповів: «я ж їх не висадив, і таку категорію осіб ми не возимо безкоштовно». Разом з тим він почав мені тикати гроші, щоб я забрала, але я йому відповіла, що справа не в грошах, а в елементарній повазі, і гроші не взяла. Просто попросила назвати своє прізвище, на що він мені хамовито добив: «ти НІХТО, щоб я тобі щось казав».

Я пробувала ще з цією особою щось говорити і спробувати пояснити, на скільки нам важлива пам’ять і шанобливе ставлення до пам’яті полеглих у цій новітній війні своїх найближчих, але після його слів, що ми НІХТО – сльози самі напливли на очі, а в горлі став ком.

Згодом, опанувавши себе я пішла до диспетчера, щоб все-таки дізнатись прізвище водія. Виявилося, що це водій Львівського АТП 14631, пан МАЛЕТИЧ. Я не так давно їздила до Львова, там на автостанції, за квиток навіть збір не брали. Завжди чемно і з повагою нас обслуговували. Мені дуже подобається місто Лева, і небезпідставно вважала його одним із найпатріотичніших міст України, де живуть справді гідні люди. Але виявляється, що не всі. Є серед них бодай