Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять

12 Червня 2018, 10:55
5374

Впевнена, що всі помітили, як почав змінюватися наш районний центр: прокладаються нові дороги, тротуари, висаджуються молоді дерева. Горохів молодіє на очах. Але, як полюбляє казати Майкл Щур, є одне «Але» - АЄОА. Мова про наше особисте ставлення до всіх змін.

Звичним стало помічати усілякі недоліки і недопрацювання. А коли мова заходить про особистий внесок, то - порожнеча. «Не зробили того, роздерибанили те!» і т.д й т.п. А коли востаннє ми всією громадою прибирали міську грабину? Чому, коли оголошують про так звані суботники, то збираються лише одиниці? І аж ніяк не ті, хто смітить, забруднює, вандалить.

Я звертаюся до всіх жителів міста, району. До всіх, кому не байдужа подальша доля нашого чудового Горохівського краю. Нам усім потрібно навчитися не просто критикувати, а самим докладати зусиль для того, щоб обличчя Горохівщини змінилося. Щоб ми навчилися жити за принципом «Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять».

За ініціативи Горохівської районної ради та відділу молоді та спорту Горохівської райдержадміністрації у райцентрі розпочалися роботи по оновленню спортмайданчиків: стадіону «Колос», гандбольного і футбольного полів у міському парку. І прикро, коли доводиться бачити підлітків, які не навчилися цінувати того, що зроблено саме для них.

Невже для їзди на мотоциклах обов’язково необхідне гандбольне поле?! Невже для хорошого відпочинку 18-25-річним треба сідати на дитячі гойдалки, які аж ніяк не розраховані на вагу дорослих? Для чого, скажіть мені, треба вирвати «з м’ясом» щойно встановлену нову огорожу спортивних полів?

Не думаю, що хтось з винуватців таких дій зможе пояснити причину власних вчинків. Не даремно кажуть, що й дурість – дар Божий, яким не можна зловживати. Перш, ніж чинити, варто подумати про наслідки. Розтрощивши дитячий майданчик, поламавши огорожі чи нові крісла на спортмайданчиках, гірше робимо самі собі, своїм друзям і знайомим, своєму місту.

Врешті-решт, просто слід пам’ятати, що всі ми – земляки, жителі однієї великої родини. Ми не йдемо гладенькою стежкою, встеленою трояндовими пелюстками. Історія Горохівщини ввібрала у себе як досягнення, так і помилки, як радість, так і горе зі слізьми. От тільки і радість, і горе ми зобов’язані переживати спільно, як це відбувається у кожній родині.

Руйнувати легко, а зводити щось нове, ще й власними руками – не всім до снаги. Тому, якщо самі не в змозі допомагати, то, хоча б, не варто заважати робити це іншим. 

Всі ми горохівчани, жителі одного прекрасного регіону. Всі ми люди, незалежно від національності та віросповідань, місця народження та світогляду. Кожен з нас любить своє село, селище чи місто. У нас спільна історія і спільне майбутнє.

А яким бути майбутньому, залежить від кожного з нас. Інерція і пасивність – не вихід. Нашими цінностями повинні стати (раз і назавжди): вихованість, співчуття, турботливість, охайність, працьовитість і небайдужість. Лише тоді ми разом зможемо розбудовувати і примножувати, а не руйнувати і нищити…

Леся Кос

Коментар
19/03/2024 Понеділок
18.03.2024
17.03.2024