«Перша скрипка в родині» - скрипаль зі Скобелки поділився своєю історією

Олександр Хомик є першою і поки що єдиною скрипкою у своїй сім’ї. Уродженець села Скобелка, а нині лучанин не уявляє свого життя без музики. Він грає змалку і жодного разу навіть не думав покинути грати на скрипці чи змінити професію. Пан Олександр – художній керівник камерного оркестру «Con Moto», викладач Луцької музичної школи №2 та учасник гурту «Стара шухляда».

«Відколи почув, як звучить скрипка в руках мого вчителя Володимира Даниловича Костюка, не розлучаюся з цим музичним інструментом, – усміхається чоловік. – До музичної школи в Горохові із села треба було йти два кілометри. Узимку, бувало, мене з дороги здувало. Але бажання покинути заняття ніколи не виникало. Уже тоді чомусь був упевнений, що стану музикантом і працюватиму в оркестрі».

Після школи Олександр вступив до Луцького музичного училища, яке закінчив із «червоним» дипломом. Мріяв про Київську консерваторію, однак зорі не всміхнулися: 5 років поспіль волинський юнак намагався підкорити столицю. Щоразу готував нову програму, проте очікуваного результату не було. Поки йому не порадили спробувати щастя у Львові. На цей раз доля виявилася прихильною до Олександра: при вступі народна артистка України Лідія Шутко оцінила його гру і запропонувала навчатися у своєму класі.

Здобувши диплом, волинянин повернувся додому і почав вчителювати у Горохівській музичній школі. Разом із тим він працював у камерному оркестрі «Кантабіле» Волинської обласної філармонії. Згодом отримав роботу в Волинському народному хорі, пізніше став викладати у Луцькій музичній школі №2. Також пан Олександр є художнім керівником камерного оркестру «Con Moto» та учасником гурту «Стара шухляда». Музикант завжди послідовно йшов до своєї мрії й іншим радить бути відданими своєму покликанню.

Щоб досягнути успіху у грі на інструменті, фундамент потрібно закладати змалку, вважає чоловік. Радить віддавати дітей на скрипку ще з 5 років. Звісно, не всім під силу пройти повний курс навчання. Якщо ж учень не проявляє бажання, ліпше не змушувати силою.

«Дитина зустріне вас на вулиці і подумає: «Це ж той учитель, який мучив зі своєю скрипкою», – усміхається педагог. – Гри на інструменті потрібно навчатися з радістю і любов’ю. Але може бути, що учень має задатки, просто лінується – тоді батькам варто наполягти й підтримати свою дитину» – розповідає Олександр.

Не всім судилося стати великими музикантами, однак творчі заняття корисні вже бодай для загального розвитку. Для самого ж Олександра музика – не просто фах, а сенс життя. Свою душу музикант вкладає ще й у камерний оркестр «Con Moto», у якому виконує роль художнього керівника. У колективі грають учителі Луцької музичної школи № 2. 

«Мені не хотілося грати тільки два твори на рік, як це практикують в інших шкільних оркестрах. Спершу організовували концерти лише в школі, а потім вирішили: чому б не показати нашу творчість за межами закладу? – пригадує Олександр Хомик. – Перший наш повноцінний концерт – на різдвяну тематику – уже став традиційним: він проходить і в костелі, і в Палаці культури».

«Con Moto» щоразу готує щось нове для глядачів. Для програми вибирають твори, які раніше не звучали на луцьких сценах.

«Перш, ніж визначитися із композицією для оркестру, довго думаю: чи вдасться зіграти, чи сподобається аудиторії. Адже волинська публіка – вибаглива. Тутешні люди добре розуміються в мистецтві. Щоб здивувати глядачів, потрібно добре потрудитися» – зауважує музикант.

Репертуар колективу регулярно поповнюється новими цікавими творами. А оскільки смаки в людей різні, то оркестр не обмежується якимось одним напрямком. «Con Moto» збирає повні зали навіть без особливої реклами. Вхід на їхні концерти завжди вільний.

Ірина КУНИНЕЦЬ