Молодість та досвід: хто розвиває молочну галузь на Горохівщині

Відомі аграрії Волинського краю, члени спілки СПАС Олег Тарарай та Андрій Турак активно розвивають у своїх господарствах молочне тваринництво, щороку впроваджуючи на своїх фермах сучасні технології, збільшуючи поголів'я ВРХ та втілюючи закордонний досвід на своїх господарствах.

До Дня працівника харчової промисловості вони розповіли для ІА "Конкурент" про свій шлях у молочній галузі, про те, чим на горохівських землях годують корів, аби отримувати хороші надої молока і як їм вдається розвивати свої господарства.

***
«ДЛЯ МЕНЕ ПОКРАЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯК ВИКЛИК», - ОЛЕГ ТАРАРАЙ

Для молодого директора ПОСП імені Івана Франка Олега Тарарая не існує такого поняття як «перший день на роботі». Адже на полях господарства він фактично «виріс». Уже з 15 років працював на фермі щодня, допомагаючи своєму батьку Василю Тарараю.

«Я родом з Губина Першого (Горохівський район). Вперше потрапив на ферму під час жнив. Мені довірили «писати ходки», але вранці була роса і комбайни ще не вийшли в поле. Я з цікавістю зайшов на ферму. Було цікаво дізнатися, що і як, тому почав заходити частіше», - пригадує Олег Тарарай.

Цікавість та завзятість хлопця далася взнаки і в досить юному віці (17 років) він став заступником директора з питань тваринництва. А рік тому очолив і все господарство.

«Якщо не знаєш як ще покращити підприємство, то вважаю, воно перестає жити»

«До роботи у галузі тваринництва мене надихнуло те, що наше господарство було першим у Західній Україні, хто збудував та обладнав доїльний зал. Як зараз пам'ятаю, що це був 2003 рік. Вже тоді у нас було італійське обладнання "Мілклайн". Дуже хотілося досягти хорошої продуктивності та високих показників, я це сприйняв як виклик», - з усмішкою розповідає Олег.

1

ОЛЕГ ТАРАРАЙ

Сьогодні ферма «розрослася» до 1500 голів дійного стада, адже найвищі ставки роблять на якісне молоко. Щоб досягнути запланованого результату корівки, за словами Олега Тарарая, «їдять краще за нас усіх, мають класну дієту». У них ідеально збалансований раціон за 260 показників мікро- та мікроелементів.

Сьогодні у ПОСП імені Івана Франка працює 150 людей.

Олег Тарарай задоволений, що йому вдалося згуртувати навколо себе команду професіоналів, яких він запросив із різних міст України.

Проте, не заперечує, що сьогодні в галузі тваринництва є відчутний брак кадрів і основну причину вбачає у відсутності якісної профільної освіти в Україні. Хорошого спеціаліста треба ще пошукати!

Молода команда ПОСП імені Франка часто буває за кордоном, адже час не стоїть на місці і потрібно постійно переймати передовий досвід, продукувати нові ідеї.

«Ми зараз готуємося до більш масштабної поїздки в США, формуємо свою групу туди, де здобуватимемо досвід і по рослинництву, і по тваринництву, і по землі. В Європі нам немає вже чого вчитися по тваринництву, бо ми вже їх «перегнали». Для Європи середній розмір ферми 300 до 500 голів, а у нас сьогодні ферма – 1500 голів. От в американців є ферми від 7 до 15 тисяч корів дійного стада. Тільки уявіть на одному майданчику 700 тонн молока за добу!», - захоплено розповідає керівник ПОСП імені Івана Франка.

Планів у господарства чимало: і реконструювати старий комплекс, який був відкритий ще у 2003 році, замінити там старе обладнання і збільшити надої молока, адже нещодавно вони закупили більше 500 голів племінної худоби з Німеччини породи голштин.

Олегу Тарараю дуже хочеться, аби люди змінили ставлення до сільського господарства, зрозуміли, що їжа не росте на задніх дворах супермаркетів, що міських жителів годують саме ферми.

«А я мрію побудувати комплекс, у який на екскурсію зможе прийти кожен, привести з собою дітей, побачити корівок, процес виробництва молока. Можливо тоді люди змінять своє ставлення до продуктів харчування, а також розширять свій світогляд», - з усмішкою каже Олег Тарарай.

«МИ ЄДИНІ НА ВОЛИНІ ВИРОБНИКИ СИРОВИНИ, ЯКА ПІДХОДИТЬ ДЛЯ ДИТЯЧОГО ХАРЧУВАННЯ», - АНДРІЙ ТУРАК

Керівник ПОСП ім. Шевченка Андрій Турак сільському господарству присвятив все життя і йому вдалося не лише відновити старі та збудувати нові й сучасні корівники, а й створити молокозавод, який займається власною переробкою молока та виробництвом молокопродуктів під торговою маркою «УгринівМолоко».

«Я працюю в Угринові вже більше 30 років! А почалося все після закінчення інституту, коли отримав спеціальність «інженер-механік». Впродовж двох років працював головним інженером в селі Журавники Горохівського району, а потім головою колгоспу в селі Мирків Горохівського району. До Угринова потрапив у далекому 1986 році, коли мене обрали головою колгоспу «імені Шевченка».

А далі реформування агросектору, перейменування колгоспу у Спілку власників селянських господарств, а згодом у приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка.

«Вже у 2000 році я виступив засновником цього підприємства і взяв на себе зобов'язання оренди, земельних паїв, майна, виплати податків та зберігання майна. Почали господарювати разом із моїм сином Олегом», - пригадує Андрій Турак.

АНДРІЙ ТУРАК

У селі Угринові на той час досить потужно розвивалося молочна галузь, аби зберегти та примножити традиції вирішили продовжити і вдосконалити цю справу.

«Не реформуючи та не переходячи на нові форми організації роботи праці, не можна було, бо це крах і суцільні збитки. Адже корів тримали на ланцюгах, доїльних апаратів не було, корми розносили кошиками, скрізь брудно. Тому ми зайнялися реконструкцією і понесли колосальні затрати», - каже керівник ПОСП імені Шевченка.

Молоко в корови на язику. Наша ціль – щоб корова чим побільше з'їла і чим побільше випила води, бо з цього створюється молоко.

Усі тваринницькі ферми привели до ладу, а їх було аж п'ять на території п'яти сіл. Реконструювали приміщення, перейшли на європейську технологію молока, однотипну годівлю та безприв'язне утримання корів, обладнали сучасні доїльні зали.

Усе виробництво на підприємстві починається з корівок, які за добу дають 16 тонн молока.

Доїння корів відбувається в спеціальних доїльних залах від німецької фірми «Вестфалія» у селі Угринів та Михлин: дві «ялинки» корів по десятку у кожній. Перед кожним доїнням вим'я корів миється теплою водою, обтирається вологою ганчіркою та за допомогою доїльного апарату здійснюється надій. В середньому надій від однієї корови за добу складає 23 літри молока.

Для корів у господарстві влітку закладають у траншеї корм - силос кукурудзи, сінаж (злакові та бобові трави), сіно, солому, концентрати (кукурудза, ячмінь, відходи пшениці та соя) та мікро- та макроелементи (сіль), соняшниковий шрот, який багатий протеїном.

Доїння корівок відбувається в спеціальних доїльних залах від німецької фірми «Вестфалія»

Керівник із досвідом каже, що раніше при колгоспній системі корова була підневільна, «а тепер у наших корів шведський стіл».

«Ми одні на Волині маємо статус виробника сировини, яка може використовуватися для виробництва дитячого та дієтичного харчування. Звісно, коли маємо якісну сировину, то постало питання, що її можна переробляти, тому у 2012 році відкрили власний переробний завод і з'явилася торгова марка «УгринівМолоко», - розповідає молочар.

Спочатку тут починали з виготовлення молока, кефіру та сметани. Пізніше їм стала цікава тема вироблення кисломолочного сиру. У процесі залишалися вершки, тож вирішили виготовляти ще й масло та йогурти.

Нині підприємство розповсюджує свою продукцію на Волині та освоює Львівську область, адже потрібно розвиватися та шукати нові ринки збуту.

Не забули і про обласний центр. У 2016 році підприємство відкрило перший міні-маркет, де успішно реалізовує свою молочну продукцію.

Сьогодні у ПОСП імені Шевченка працює майже 300 людей. Андрій Турак гордиться своїм колективом та каже, що тваринницька галузь створює робочі місця, адже головною у цьому процесі все ж залишається людина.

Фірмовий міні-маркет «УгринівМолоко» неподалік Варшавського ринку.

***

Отож, не дивлячись на всі прогнози скептиків про те, що тваринництвом займатись нерентабельно, а молочна галузь кане у небуття, горохівські аграрії своєю щоденною скурпульозною працею на фермах доводять протилежне, отримуючи щоденні результати своєї роботи. Головне в цій справі – робити, те що любиш і постійно «тримати носа за вітром» щоби йти в ногу з часом і розвивати сучасні молочні ферми, будувати молокозаводи, які випускатимуть виключно якісну продукцію.