Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Зразковий працівник Горохівщини: він знав, коли, де і в якому будинку вже немає газу

16:00 09.12.2017
1425

Мешканець Горохівщини Віктор Іщук понад 40 років ходить з одним записом у трудовій книзі — «Волиньгаз». Для всіх він не тільки відповідальний і сумлінний працівник, а й чудова людина. Про це повідомляє Регіональна газова компанія.

Взимку 1976 року Віктор Іщук почав працювати в новоствореному Горохівському управлінні газового господарства. Роботи в компанії із кожним роком додавалося і тому кількість працівників поступово збільшувалась. Відповідальний працівник трудового колективу, один із тих, хто щоденною сумлінною працею вкладав свою лепту в історію районного газового господарства, ось як можна охарактеризувати Віктора Іщука.

Він займає посаду водія газового господарства. Щодня горохівчанин вантажівкою на сільських дорогах проїжджав чимало кілометрів, щоби надати кожній домівці скраплений природний газ у балонах для приготування їжі. Люди зазначали, що Віктор був дуже уважним до кожного мешканця й мав хорошу пам’ять. Він знав, коли, де і в якому будинку вже немає газу. Усе «тримав у голові». Насамперед завозив газ вдовам і стареньким людям. Жодну домівку на шляху не оминав.

Віктор Іщук належить до тих працівників, кого «робота любить». Він спокійний і надійний робітник. Також неабиякий працьовитий і відповідальний до своєї роботи. Вміє ладити з людьми. Він не здобував освіту у «великих університетах», але знав як знаходити спільну мову з усіма.

Люди згадують, що був час, коли Віктор Іщук розвозив газ у балонах, а кому із сільських споживачів і не вистачало тих 5 — 6 рублів, щоб оплатити, то часто і свої гроші закладав, йшов мешканцям на зустріч, до всіх завжди ставився з розумінням. Казав, що зачекає, мовляв, одержиш зарплату — повернеш. Пізніше, Віктор зайняв посаду завідувача складу. Не втрачаючи людяність, пильнував свою роботу: у нього все завжди сходилося до копійки. У Віктора Никитовича ніколи не було невдач або ж помилок. Словом, людина просто жила роботою.

У 1980 роках поступово Горохівщина зростала в облаштуванні газу. У роки незалежності України процес пішов досить швидкими темпами — до 2003 року вже було газифіковано майже 80 % сіл і міст району. Щороку в експлуатацію здавали 70 км газопроводів. Першими газифікованими населеними пунктами стали Бужани, Ржищів, Озірці, Скобелка, Брани. Тож, роботи додавалось і Вікторові Іщуку. І компанія розвивалась, і досвідчені працівники вдосконалювали свої вміння та навички. Довелося Вікторові Никоноровичу попрацювати не лише слюсарем-диспетчером, старшим кладовщиком, а й шофером аварійно-диспетчерської служби (АДС), слюсарем служби з експлуатації газового обладнання та слюсарем із ремонту підземних газопроводів.

Механік Горохівського відділення ПАТ «Волиньгаз» Іван Пушкарський пригадує, як вони 31 рік працювали працювали разом:

«Віктор Іщук —професіонал своєї справи. У народі ми кажемо «тямущий чоловік». 3 Він був завжди пунктуальним: із рідного села Підбереззя до роботи й додому щодня долав 15 кілометрів та приходив першим, а за ним і решта працівників. Я працював механіком, а він — водієм аварійно-диспетчерської служби. Потім Іщук заправляв балони скрапленим газом і розвозив їх. Вдень машиною він долав до 250 км. Водії 12-ти вантажівок часто працювали допізна — до 20:00. Порожні балони забирали в споживачів, а привозили повні та встановлювали»

Пліч-о-пліч понад 15 років у Горохівському відділенні ПАТ «Волиньгаз» разом працювали Олександр Здинюк та Віктор Іщук. Із вересня цього року, відколи підлеглий і товариш Віктор Никонорович вийшов на пенсію, сумує за ним.

«Таких людей у житті ще не зустрічав. Віктор Іщук є добродушною людиною. Він завжди відгукнеться на прохання допомогти, нікому не відмовляв. Має математичний склад розуму, усе в умі рахував та аналізував. Людина — життя… На пенсію вийшов у 62 роки й до останнього дня на роботі навчався всього нового, цікавився, занотовував. Ніколи не соромився й запитував у колег»,- стверджує Олександр Здинюк.

Він розповідає, що сумує за колегою. Як Віктор Іщук у вересні пішов на пенсію, Олександру було важко розпрощатися з другом.

«Гостинний чоловік. Бувало, їдеш біля хати, зупинишся, то завжди запросить до свого дому. Хлопці приїздили йому багато чого допомагали і їх запросив до столу. Кусок сала та хліба завжди має»,- сміється Олександр Здинюк.


Для газівника Віктора Іщука найбільшою утіхою в житті, зі слів друзів, є гарна родина, діти та улюблений онук. Його дід завжди чекає із нетерпінням, бо син із сім’єю понад 15 років мешкає в Чехії та не має можливості часто приїздити додому.…

22 липня
Вчора
20.07.2018
19.07.2018
18.07.2018
17.07.2018
16.07.2018
15.07.2018
14.07.2018
13.07.2018
12.07.2018
11.07.2018
10.07.2018
09.07.2018
-->
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин