Як у Михлині з'явився «вертольот»

18 Квітня 2018, 14:47

5819

Михлинська сільська рада за допомогою Євросоюзу освітила ціле село та перетворила занедбаний клуб на сучасний культурний центр.

Вітрогенератор охрестили «вертольотом»

Село Михлин, хоч і знаходиться практично на межі Луцького і Горохівського районів, не таке вже й доступне. Дорога звертає від траси Луцьк – Львів десь на 3 кілометри у поле. Автобус туди не ходить, і добиратися михлинцям до домівок доводиться своїм ходом.

Як щоденно жителі населеного пункту вибираються у світ, а потім повертаються назад, довелося перевірити особисто. Проте нагода пройтися пішки польовою вітряною дорогою мене обминула. Врятувала вантажівка та двоє веселих чолов’яг. І хоч місцеві роботяги поспішали у своїх справах та їм було не зовсім по дорозі, вони «крунули» вбік, аби особисто показати «гордість», яка з’явилася нещодавно у Михлині.

«Ви ж на наш «вертольот» приїхали подивитися?» – запитує водій.

Я тим часом зацікавлено визираю у вікно і шукаю у селі щось схоже на гвинтокрил. Та ніяк не можу зрозуміти, де він там міг узятися, адже приїхала насправді зовсім з іншого приводу. Як виявилося згодом, веселі попутники «вертольотом» охрестили вітрогенератор, встановлений біля сільського, проте суперсучасного клубу. А ще біля будинку культури рядком стоять сонячні батареї.

Така сучасна техніка дуже дивує око на фоні сільських пейзажів. Але завдяки їй це село зараз стало прикладом для наслідування. Адже не кожна сільська рада може похвалитися тим, що обігріває величезне приміщення за допомогою енергії сонця і таким самим чином ще й освітлює вулиці. Сонячні батареї тут буквально на кожному стовпі – і це не дорого, стверджує колишня сільський голова Мар’яна Білецька (зараз Михлинська сільська рада увійшла до складу Городищенської ОТГ) .

Занедбаний клуб став культурним центром

Вмовити на інтерв’ю Мар’яну Білецьку, яка очолює Михлинську сільську раду, виявилося не так вже й просто. Енергійна дівчина обійняла свою посаду у 2012-му, коли їй виповнилося 27 років. Зараз люди переобрали її на другий термін. Проте керівник сільської ради, схоже, дуже скромна, адже навідріз відмовилася розповідати про себе. А от про сільську раду та новаторства ділиться охоче.

Перш за все співрозмовниця похвалилася розкішним клубом, в одній будівлі з яким і сільська рада, і бібліотека, і більярд та навіть настільний футбол.

«Це культурний центр, який організували в рамках проекту Покращення транскордонного співробітництва на місцевому рівні шляхом перетворення школи у спільний клас та реконструкція клубу в селі Михлин. У реалізацію цього проекту ніхто не вірив. Але він пройшов усі комісії Європейського Союзу, і ми отримали 400 тисяч євро на перетворення занедбаного клубу на культурний центр», – розповіла Мар’яна Білецька.

Дівчина також додала, що після реконструкції клубу змінився курс євро і таким чином, завдяки росту валюти лишилися гроші, які вирішили пустити у хід.

«У 2015 році ми внесли зміни у проект і вирішили, що нам потрібно встановити вітрогенератор та сонячні батареї, по 7 кіловат кожна. Адже наш клуб опалюється за допомогою теплових насосів. Принцип їхньої такий, як у холодильника, тільки зі зворотним ефектом. Сонячні батареї встановлені для того, щоб здешевити оплату електроенергії, адже ці насоси трохи тягнуть електроенергію», – пояснила Мар’яна Білецька.

На вітрогенератор та сонячні батареї використали 971 тисячу гривень.

«Ми взагалі не платимо за світло»

Окрім цього, у селі Загаї, що входить до складу Михлинської сільської ради, за допомогою енергії зробили вуличне освітлення. Це 16 автономних ліхтарів. Тепер за світло взагалі не потрібно платити.

«Ми порахували, що вартість електроенергії збільшилася на 60%. Я особисто писала проект і дізнавалася, що раніше електроенергія була по 36 копійок, а стала більше гривні. Якщо враховувати, що вартість електроенергії постійно збільшується, то бюджети не завжди можуть виділяти такі великі кошти», – розповіла очільниця сільської ради.

Мар’яна Білецька також пояснила, що у селі Загаї, якщо користуватися послугами «Волиньобленерго», потрібно було б провести повністю лінію, по якій електроопори розміщувалися б на ширині 40 метрів. Така кількість електроопор для малесенького села – це забагато та й недешево, адже орієнтовна вартість стовпа становила б 2,5 тисячі гривень.

«Ми б дуже багато грошей витратили на непотрібні речі. Коли ми встановили альтернативні джерела живлення, то проставили автономні стовпи чітко на тих місцях, де потрібно. І зараз у нас 2,5 кілометра дороги освітлено повністю, – зазначила співрозмовниця. Один стовп на сонячних батареях коштує 21 тисячу гривень. Таке освітлення у нас з початку 2016 року, і ми взагалі зараз не платимо за світло», – похвалилася чиновниця, а також зазначила, що їхня сільська рада планує написати ще не один проект, який стосується не лише освітлення, але й інфраструктури.