Багатодітна мама з Горохівщини взяла під опіку ще й сестру

10 Січня 2017, 11:08

3689

Марія ЗАБРОДОЦЬКА (зліва) з дітьми та сестрою Танею (справа)

Марія Забродоцька із села Озерці Горохівського району хоч і живе не в розкошах, та не звикла нарікати на труднощі.

З чоловіком тримають господарку, підлатують стару хатину, дають раду трьом дітлахам. А коли померла мати, Марія забрала до себе й наймолодшу сестру. Так, у 28 років мусила давати раду чотирьом дітям, - пише «Вісник+К».

Згадуючи минуле, моя співрозмовниця небагатослівна. У сім’ї їх було шестеро – троє братів та стільки ж сестер. Коли підросли, вилетіли з батьківської домівки. Там залишилася лише наймолодша донька Таня. Але у 2011 році згоріла їхня оселя. Батько курив у ліжку, заснув, і сталася трагедія – загинув у полум’ї. Дружина з донькою якраз поїхали гостювати до бабусі на Полісся. Телефоном їм повідомили страшну новину. Через якийсь час мати знайшла іншого чоловіка й перебралася до нього у село Пустомити цього ж району. Обоє зловживали спиртним, тож займатися вихованням Тані не було кому і її віддали у Сенкевичівську школу-інтернат.

– Сусіди розповідали, що співмешканець бив маму, – нелегко говорити Марії. – Можливо, це й пришвидшило її смерть. У 50 років померла. Ми, старші, вже самостійні всі були, але Таню не було кому забрати, бо відповідно до законодавства є багато вимог, щоб стати опікуном. Серед головних – офіційна робота і приватизоване житло. Лише я це мала. Не було навіть й думки віддавати її в інтернат. Не переживала, що важко буде. Це ж моя сестра. Рідна кровинка. Тож почала збирати купу довідок. Лише за місяць завершилися паперові справи. Мій чоловік Володимир не був проти фактично ще однієї дитини. Підтримував мене і допомагав.

У 2013 році Марія стала офіційно опікуном сестри. Перевели її у місцеву школу, забрали у рідне село. Тут усе близьке і знайоме з дитинства. Таня поступово звикала до сімейного затишку. Їй купили новий добротний одяг, бо, як виявилося, дитина майже нічого не мала. Дівчина закінчила школу й обрала свій шлях. Нині вона навчається у Сокалі на кухаря-бармена. А щовихідного поспішає додому.

– Мені з Марією добре і спокійно, – каже. – Я люблю її дітей, своїх молодших сестричок і братика. Допомагаю їх глядіти.

У селі – всі на видноті. Тож і ця сім’я під особливим наглядом. Марія зізнається, що деякі люди їй навіть заздрять. Мовляв, отримуєш гроші і тратиш їх на свої потреби.

– Збоку легко судити і говорити дурниці, – каже молода жінка. – Ці кошти витрачаю виключно на Таню. Я складаю звіт витрат і передаю його у відповідні служби. Звичайно, без грошей важко, але хіба це головне? Головне те, що дитина росте у сім’ї. Відчуває нашу любов та підтримку.

Руслана ТАТАРИН, Волинська область