Зовнішній розвідці України – 100 років

Завдяки Указу Президента України (№381 від 22 листопада 2018 року,) своє професійне свято сьогодні, 24 січня 2019 року, можуть відзначити співробітники зовнішньої розвідки нашої держави. Вперше на державному рівні!

Саме цього дня рівно 100 років тому в Україні було створено перший підрозділ загальнодержавної зовнішньої розвідки. Про це пише Леся Кос у блозі на Район.Горохів.

У 1919 році у складі Політичного департаменту Директорії УНР почав функціонувати відділ закордонної інформації – для проведення розвідувальної роботи стосовно активно діючих проти УНР ворогів (штаби Червоної і Добровольчої армій), а також стосовно країн – потенційних противників республіки і можливих союзників. Тобто це був підрозділ саме зовнішньої розвідки. А до цього, за Центральної Ради і Гетьманату, розвідка була військовою і входила до складу Генерального штабу Армії УНР.

Думаю, варто зазначити, що за 100 років національна розвідка України зазнала значних змін, перевтілень, позитивних трансформацій саме для українського суспільства. А найголовніше те, що врешті-решт наша розвідка змогла вирватися з лап більшовизму та пострадянського російського впливу. Нинішнє протистояння російській агресії на сході нашої країни зіграло вирішальну роль у становленні цілісної самодостатньої структури зовнішньої розвідки. Без якої за нинішніх умов неможливі вдалі воєнні операції.

Хтось подумає, що для цього існує військова розвідка і контррозвідка. Але ці структури займаються розвідувальними даними передусім військового характеру. Україна з 2014 року опинилася в таких реаліях, коли вона змушена протистояти одній із найсильніших армій світу. По суті, територія нашого Донбасу стала своєрідним полігоном для сусідньої «братської» держави. Наш плодючий чорнозем змушений був ковтати не зерно, а снаряди. Величезну кількість снарядів, які РФ зберігала ще з часів Другої світової війни 1939-1945рр. І от випала нагода випробувати їхню боєздатність на українцях, звільняючись при цьому від сумнівного вибухонебезпечного металобрухту.

Так, довгий час і ЄС, і США, і НАТО, і ПАРЄ просто пасивно спостерігали, співчували, лишаючись осторонь. Але коли 17 липня 2014 року під Донецьком з російського «Бука» було збито малайзійський «Boeing-777» з 298 пасажирами на борту, всьому світові стало ясно, що кремль не збирається зупинятися. Ця катастрофа стала найбільшою в історії України і загалом у XXI столітті (якщо не рахувати терактів 11 вересня 2001 року у США).

Саме це збиття стало «переломним моментом» у стосунках Російської Федерації із США, Європейським Союзом та їхніми союзниками. Світ змінився назавжди! Перед Україною постали нові виклики, а саме необхідність створення (паралельно до військової) загальнодержавної зовнішньої розвідки. Адже «гібридність» нинішньої війни з РФ полягає не лише у суто військовому протистоянні, але й у протистоянні політичному, економічному, енергетичному, технічному, дипломатичному та ін. Протистоянні на всіх фронтах!

Нам треба було вчитися вести боротьбу не лише із зовнішніми ворогами, але й ворогами всередині самої країни. Вчасно виявляти і розсекречувати ворожих агентів та агентурні сітки в усіх областях України, вести ефективну інформаційну війну проти федеральної служби країни-агресора, шукати друзів і виявляти ворогів серед закордонних держав, залучати до патріотичної співпраці небайдужих громадян. Ці та багато інших завдань і були покладені на співробітників зовнішньої розвідки України.

Сьогодні ми бачимо, чого ми досягли за роки війни з російською імперією: - З нуля ми створили власну Армію, яка нині входить до 30-ти найсильніших армій світу; - Завдяки мужності та героїзмові наших добровольців та волонтерів нам вдалося відвоювати дві третини окупованої території українського Донбасу у перший рік збройного протистояння; - Завдяки невтомній праці дипломатичного корпусу нашу державу більше не асоціюють з Росією, а слова «Слава Україні!» чути на всіх континентах;

- Завдяки зусиллям нашого Президента Петра Порошенка на РФ накладено жорсткі санкції. Про нас говорить увесь світ. Нам вже не просто співчувають, а надають реальну допомогу – і зброєю, і валютою, і підтримкою на міжнародній арені; - Завдяки зусиллям нинішнього Президента ми отримали Томос для незалежної Помісної Церкви України. Не якийсь безглуздий папірець (як дехто вважає), а Указ Вселенського патріархату. Віднині ми не Московський патріархат, і навіть не Київський. Ми – єдина незалежна Помісна Церква України. Єдина!

- Завдяки зусиллям наших ЗСУ кулі не свистять над Києвом чи Луцьком. Писати можна багато. Ми пережили і витерпіли багато помилок, багато поразок, безглуздих молодих смертей. Але ми вистояли, не впали на коліна. Добровольча армія стала професійною, контрактною. Українська мова була, є і залишиться єдиною державною мовою. ПЦУ об’єднує православних вірян, аби кошти з наших українських храмів не йшли на озброєння окупантам. Нація зміцніла, стала морально та фізично загартованішою.

І в усі ці маленькі здобутки величезну лепту вклали співробітники загальнодержавної зовнішньої розвідки України. 100 років невтомної боротьби, нелюдських випробувань, падінь та злетів. Болючий, тернистий шлях. Але він того вартий. Бо це – наш шлях до спільної Перемоги.

Зі святом, розвідники! Єдності вам і миру!