Великдень: як відсвяткувати за традиціями та звичаями

Пасха символізує собою Воскресіння Господа та свято яке асоціюють з запашною паскою, великодніми писанками та святковими вбраннями церковнослужителів, взаємними привітаннями та урочистим співом.

Підготовка до Великодня триває протягом 7 тижнів які в народі називають Седмицями що супроводжуються Великим постом.

Останній тиждень перед Великоднем – найурочистіший, і знаменується багатьма древніми традиціями. Його називають Страсною Седмицею або Великим тижнем. Кожен із 7 днів тут чимось вирізняється, і найбільш важливими перед неділею є Чистий четвер та Страсна п’ятниця.

Що можна і не можна робити на Великдень

Великдень або Воскресіння Христове, Пасха – святковий день. Тож усі обмеження Страсної Седмиці втрачають силу. Ті, хто постував, можуть розговлятися (перша скоромна трапеза після посту) одразу після Літургії та причастя. Немає також суворої заборони на прибирання хати та роботу. Звісно, бажано цей день присвятити радості та відпочинку з приводу великого свята, але якщо праця є необхідною, вона не заборонена. Цього дня не можна перебувати в печалі, злитися, ображатися чи сваритися з близькими. Слід від душі вітати людей та запрошувати в гості – одним словом, приносити радість ближньому.

Великодні вірування та обряди

Древні слов’яни прийняли християнство та органічно вплели в нього численні старовинні традиції. Так з’явилися обряди та звичаї на Великдень, що мають набагато давніше коріння, ніж саме свято. Більшість із них, власне, не має жодного стосунку до християнства, але в народі вони досі живі. На Великдень «Сонце грає» – в цей день воно веселиться на небі; Перед Великодньою неділею не годиться спати, бо «хто спить, той все щастя проспить»; На Великдень усім слід веселитися, бо хто засмутиться – весь рік смутним ходитиме; Якщо хтось помирає на Великдень, вважається, що його щаслива душа попрямує одразу на небо, в Рай; У ніч проти Великодня відриваються усі земні скарби, вони світяться у землі вогниками, та бачити їх може лише чисте невинне дитя; Аби дитину цілий рік ніхто не наврочив, на Великдень треба перехрестити її писанкою і промовити: «Як це яєчко ніхто ніколи не зурочить, так і (ім’я дитини) ніхто ніколи не зурочить». Тоді треба дати дитині поцілувати яйце.

Прикмети на Великдень

В українців здавна побутували чимало прикмет на Великдень. Хоч дата цього свята непостійна, і погода може бути абсолютно різною із року в рік, старі люди стверджують, що ці прикмети працюють завжди. Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає – буде хороший врожай та жарке літо, а як дощ – добре вродять злаки; Якщо в неділю розіграється непогода, вся весна буде дощовою; Як на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а як господиня – то льон; Якщо на Великдень чухаються губи – чекай поцілунку, а як вдаришся ліктем – знай, що про тебе згадав коханий; Якщо чухаються брови – це до побачення. Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – літо буде сухе.

Звичаї на Великдень

Найвідоміший звичай, знайомий усім з дитинства: на вітання «Христос воскрес!» слід відповідати «Воістину воскрес!» Старі люди на Великдень розчісували волосся і рахували, скільки лишиться волосин на гребені – стільки ж у них буде і внуків. Поширеним був звичай купання у неділю зі сріблом чи золотом – це мало забезпечити достаток і багатство. Дівчата у великодній тиждень вмивалися водою з крашанки, аби бути рум’яними, та ставали ногою на сокиру, щоб бути міцними. Аби руки не пітніли, на Великдень не брали до рук сіль. Вважалося, що великодня писанка чи крашанка може полегшити будь-яку хворобу та напасть. Яйцем можна викатати хворого по тілу. Також до кінця свят не викидали шкаралупки цих яєць. Великодніх прикмет та обрядів існувала величезна кількість, однак небагато з них дійшли до наших днів. І навіть якщо зараз ми не так пишно святкуємо Великдень, дивовижно, що через стільки століть багато традицій на обрядів досі зберігаються в численній кількості родин.

Нині Великдень – це не просто релігійне свято, це культурна спадщина нашого народну, яскрава і неповторна.