У Горохові вшанували пам'ять загиблих та депортованих

19 Травня 2019, 09:16

1559

У Горохові біля Символічного Хреста – пам’ятника «Борцям за волю України» – відбулося вшанування пам’яті загиблих і депортованих, покладання квітів та хвилина мовчання.

Про це повідомляють на сайті Горохівської РДА.

Участь у заході взяли заступник голови райдержадміністрації Андрій Розтока, керівник апарату райдержадміністрації Людмила Косюк, представники трудових колективів, громадськість.

Цьогоріч 18-19 травня українці вшановують День пам’яті жертв політичних репресій та 75-ті роковини депортації кримських татар.

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

У травні 1944 року сталінський режим підготував і здійснив силами НКВС-НКДБ спецоперацію примусового виселення корінного народу Криму – кримських татар. Їх загнали у товарні вагони і повезли у Сибір і Середню Азію. Внаслідок депортації загинув майже кожний другий представник кримськотатарського народу.

Для українців ці дні – сумні та скорботні. Позаяк вшановуємо пам’ять усіх невинно убієнних, закатованих та замордованих, всіх, хто потрапив у лещата кривавої машини більшовицько-комуністичного режиму: розстріляну інтелігенцію, розкуркулених селян, закатованих патріотів, всіх, хто був ув’язнений у «таборах смерті» та засланий у далекі землі. В смертоносні обійми НКВС потрапляли всі, хто був носієм віри в українську незалежність, самодостатність та вірив у ідеї відродження. Знищували кожного, хто не корився політиці режиму та вчинив «найтяжчий злочин» – любив рідну землю. Та, попри жорстокість тоталітарної машини, українці не здавалися: чим сильнішими були репресії, тим активнішою ставала боротьба за волю та свободу. Радянська влада розуміла всю міць, силу та віру української нації. Розуміла та боялася. Як наслідок – зранена, але не розтоптана нація. Котра врешті здійснила свою прадавню мрію про волю та свободу.