Горохівська мерія хоче дозволити будувати римо-католицький храм віртуальній релігійній громаді
На сесії Горохівської міської ради 2 серпня 2016 року був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва парафіяльної каплиці орієнтовною площею 0,08 га по вул. Грушевського, 3/а в м. Горохові релігійній громаді римо-католицької церкви в Горохові.
Коли депутати-свободівці Горохівської міської та районної рад поцікавилися, чи зареєстрована офіційно ця громада та хто її очолює, виявилося, що відомостей про релігійну громаду римо-католицької церкви в м. Горохові немає. Після сесії депутати-свободівці отримали відповідь на свій запит до державного реєстру, в якій чітко вказано, що релігійна громада римо-католицької церкви в Горохові не зареєстрована, - пише horohiv.com.ua.
На сесії Горохівської міської ради 22 вересня 2016 року депутатський запит Віктора Магурчака про скасування рішення про надання дозволу у зв’язку з тим, що релігійна громада римо-католицької церкви в Горохові не зареєстрована, депутатами не був підтриманий. У довгій суперечці переміг «шкурний аргумент», адже за словами багатьох депутатів на чолі з мером, багато з них мають польські візи, хтось має карти поляка, чиїсь діти навчаються чи відпочивають у Польщі, а хтось привозить (дуже часто контрабандою) польський товар у свої магазини. А член польського товариства Сергій Сальніков прямо заявив, що фінансувати будівництво каплиці буде Польща.
за можливість «цілувати панський чобіт» депутати готові на ризик розпалити у Горохові міжконфесійний конфлікт
Тобто за можливість «цілувати панський чобіт» депутати готові на ризик розпалити у Горохові міжконфесійний конфлікт, адже римо-католики у Горохові якщо й є, то їх одиниці і за час існування незалежної України вони себе ніяк не виявляли. Тож усе це подібне на чиюсь добре продуману провокацію, особливо після того, як Сейм Польщі проголосував за резолюцію "Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА". Чимало поляків і досі вважають «креси всходнє» (у тому числі й Волинь) своєю територією, адже не секрет, що ідея «Польща від моря і до моря» нікуди не зникла.
І нікому немає діла до того, що задовго до 11 липня 1943 року, а саме 19 квiтня 1943 року, заручившись пiдтримкою гiтлерiвських окупантiв, загони Армiї Крайової та польських колонiстiв з Анджеювки та Марусi оточили село Красний Сад, що поблизу Михлина Горохівського району.
Пiднiмали з лiжок сонних людей, виводили з дому i вели до клунi, що стояла на одному з обiйсть. А вже там клали ниць i розстрiлювали. Не шкодували нi дiток, нi людей похилого вiку. Знищили 103-х українських селян. 104-м став житель iз сусiднього села, який того трагiчного дня прийшов у Красний Сад. Наступного дня поляки розграбували майно, а село пiдпалили, i воно дощенту згорiло. Не вбили тільки кількох чехів, що жили у цьому населеному пункті. Оце і був справжній геноцид. Геноцид, жертвами якого були українці на своїй землі. Фактично з цього на Волині й розпочався польсько-український збройний конфлікт 1943 року.
Трагічна і повчальна історія.
Але депутати міськради до уроків історії не прислухаються, бо може вони історії не читають? Можливо, не знають і значення слова колаборант?
На Донбасі і в Криму теж історії не читали, теж отримували паспорти доброго сусіда, їздили на заробітки, браталися. А отримали «русскій мір». І в результаті – війна, а на війні історія пишуть людською кров’ю.
Більше про історію питання можна дізнатися у блозі Петра Криштальського "Євроінтеграція по-горохівськи"
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі