Як склалася доля уродженців Горохівщини, які вижили під Крутами

29 Січня 2020, 17:30

1591

Історик Юрій Юзич у матеріалі на «Історичній правді» спробував систематизувати у коротких довідках інформацію про тих, хто вижив у Битві під Крутами.

Потрапили у розвідку і двоє уродженців Горохівщини – Матвій Данилюк та Іван Грушецький.

Цей зріз охоплює, правда, лише приблизно 10% від загального числа, але і з них можна зрозуміти загальну картину подальшого життя крутян. Для зручності автор подав список у порядку, який допоможе локалізувати їхні могили по штатах США, країнах ЄС, інших країнах світу та областях України.

Певним відкриттям для автора стало те, що під Крутами було щонайменше двоє дівчат-санітарок (вдалось відшукати світлину однієї із них) і шість майбутніх православних священників.

А також ― географія крутянців за місцем народження, яка включає й уродженців Кубані. Серед довідок ― уродженці різних областей України. Було б добре, якби земляки їх належно вшанували, хоча б і через 100 років, які минули.

Ми вибрали дві короткі довідки про уродженців Горохівщини, які вижили в Битві під Крутами.

Данилюк Матвій (1892, ? — 1994, с. Ватин, Горохівського р-ну Волинської обл.) — вояк Армії УНР, імовірно учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Учасник маршу ветеранів визвольного руху в Україні, котрі з'їхалися до Києва (1992).

Газета «Волинь» (Луцьк, 18.08.1992) назвала його останнім крутянцем, однак інші джерела про його участь у бою під Крутами відсутні. Помер на 103 році свого життя. Похований, очевидно, на сільському цвинтарі с. Ватин.

Грушецький Іван, о. Йосип (2.09.1895, с. Дружкопіль Горохівського р-ну Волинської обл. — після 2.12.1942, Норильськ?) — поручик Армії УНР, учасник бою під Крутами в складі старшого курсу 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Старшина Спільної юнацької школи.

Висвятився у священика, був настоятелем православної церкви в с. Сирники Луцького повіту. Переслідувався поляками за прихильність до українізації Православної церкви, відтак певний час не мав свого приходу (1935—1937).

Проживав і служив священником у с. Даничів Рівненського повіту (з 1937). Заарештований (21.10.1939), переведений у в'язницю НКВС у Харкові (10.1940), евакуйований у Норильлаг, засуджений (2.12.1942) на 8 років виправно-трудових таборів. Подальша доля невідома. Реабілітований 21.06.1989.