У Рачині жінка працює фельдшером вже півстоліття

01 Квітня 2017, 11:57
2655

Поліна Домбровська зустрічає нас у фельдшерсько-акушерському пункті села Рачин Горохівського району.

Білосніжний накрохмалений халат, медична шапочка, з-під якої вибивається таке ж сніжно-біле пасмо.

Поліна Герасимівна раз у раз поправляє його, хвилюється, бо, хоч і проробила 50 років на такій непростій роботі, не звикла до надмірної уваги. Пише газета «Вісник+К».

«Тато мій був інвалід війни. Мав трофічні рани, ноги чорні, доводилося часто робити перев’язки. Я дитиною була і пообіцяла йому: «Стану медиком і вилікую вас», – пригадує, що спонукало до вибору майбутньої професії.

Після закінчення медучилища отримала направлення у рідне село. Першого квітня 1967 року як приступила до роботи, так і трудиться фельдшером тут донині. Молода випускниця одразу поринула у непростий вир клопотів та хвороб. На той час у неї на обліку перебувало аж 36 інвалідів Великої Вітчизняної війни.

«Той без руки, той без ноги, до всіх бігала. Село розкидане по хуторах, 15 вулиць було, нині ж наполовину менше. День і ніч виклики. Ще функціонував колгоспний пологовий будинок, тож і немовлятами разом з акушеркою опікувались. У перший мій робочий рік п’ять діток народилося. Досі пам’ятаю і дату, коли з’явилися на світ, і тих хлопців та дівчат» – посміхаючись, розповідає жінка.

За півстоліття на роботі всяке траплялось: і немовлят від високої температури рятувала, і пологи вдома приймала. А найбільше запам’яталося, коли у грозову ніч везли породіллю в Горохів.

«Тоді асфальту ніде не було. Ми вантажівкою через поля мчали, – пригадує медичка. – Жінка кричить: от-от дитинка з’явиться. Шофер нервує, а громи б’ють так, що страшно. Ну, кажу до водія, або їдь швидше, або дитя народиться в машині. І сама переживаю, бо ж у кабіні вантажівки нема де розвернутися. За сто метрів до лікарні голівка почала виходити. Та, дякувати Богу, встигли, і хлопчик народився у роддомі».

Звичайно, колись сільська медицина мала набагато краще забезпечення, але Поліна Герасимівна не звикла нарікати на труднощі. У теперішній непростий час намагається допомогти людям тим, що є в наявності, а найбільш цінні її ліки – це багатий професійний досвід.

Усі ці роки єдиним службовим транспортом Поліни Герасимівни був велосипед. Ним на виклики та за 12 кілометрів до районного центру їздила. Не один двоколісний зносився за півстоліття, а фельдшерка лише поміняє запчастини, підремонтує – і знову в дорогу. Зараз, маючи 73 роки, тільки підсохнуть сільські стежки, осідлає велосипед – і на виклик. «Рух – це життя» – цей відомий вислів найкраще характеризує стиль життя цієї енергійної жінки.

Сільський голова Рачина Інна Денисюк переконана, що їхня Герасимівна – приклад для молоді як людина, віддана своїй роботі, турботлива, відповідальна, принципова. Це не раз відмічало й вище керівництво, нагороджуючи грамотами і відзнаками. А найбільшою нагородою для цієї невтомної медички є вдячність людей і те, що її шляхом пішла наймолодша внучка Наталя, яка працює в обласному товаристві Червоного Хреста. 

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39