«Не робіть з мене ні хворого, ні дивака. Служити все одно буду» - солдат з Лобачівки

02 Квітня 2017, 11:30
2562

Якими зворушливими є історії зустрічей матерів з синами, особливо з тими котрі зараз захищають нашу землю.

Таким є Роман Бойчук з села Лобачівка, що на Горохівщині. Юнак служить у роті охорони військової частини при Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Пише газета «Волинь-нова».

22-річному солдатові дуже подобається і Київ, і чоловічий гарт у сухопутних військах. Хоча у ці дні, він як більшість його ровесників міг навчатися і насолоджуватися веселим студентським життям. 

Зараз би Роман осягав освітній ступінь магістра у Луцькому національному технічному університеті. У ньому він здобув професію за спеціальністю «Автомобільний транспорт», але коли отримав повістку з військкомату, то все відійшло на другий план.

Мамі Зоряні і татові Анатолію син відразу сказав:

«Не робіть з мене ні хворого, ні дивака. Служити все одно буду».

А служиться Романові, з його слів, дуже добре. Додала сил зустріч з найріднішою. Були зворушливими до сліз ті декілька секунд, у які після піврічної розлуки мама і син пригорнулися одне до одного.

Пані Зоряна, яка не перестає молитися за всіх українських синів і мир на Україні,  раділа, мужності сина. У частині він дружить з усіма, а командири довіряють йому найвідповідальніші доручення.

Говорячи з мамою, син розпитував про дім і рідне село. Рік, який ще служитиме, мине швидко.

Солдат повернеться додому гордістю, для брата дев’ятикласника Ореста взірцем,  а для ровесників, чоловіком, який знає що таке гідність.


 

Коментарі
02 Квітня 2017, 15:06
ми живемо в "країні абсурду, здеформованій політиками-мародерами".
Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024