Футбольна команда села Шклинь припиняє своє існування

21 Квітня 2017, 09:37

8072

Футбольна команда «Темп» села Шклинь не буде брати участь в прийдешньому чемпіонаті району, адже припиняє своє існування.

Про це Район.Горохів повідомив Валерій Шевчук. Чоловік підтримував ФК «Темп» фінансово та займався організацією матчів.

Що стало причиною зняття команди читайте у повідомленні Валерія Шевчука. Текст публікуємо без змін.

«Турнір пам’яті Вадима Синиці, який відбувся на стадіоні селі Шклинь у вівторок, 18 квітня, цілком ймовірно, можна вважати фінальним акордом у грі ФК «Темп». Це ні в якому разі не означає, що команда остаточно і назавжди припиняє своє існування, просто надалі, на жаль, я і мій син більше не в змозі надавати підтримку та виконувати організаторські функції у роботі з командою, хоч як не важко це визнавати.

Футбол для мене є важливою складовою життя, а ФК «Темп» нерозривно асоціюється у моїй свідомості з цим видом спорту, адже свого часу, з 1983 по 1989 роки я грав у складі тодішнього «Темпу», який і в ті роки існував лише завдяки підтримці тодішнього колгоспу та місцевого тренера, після припинення підтримки яких команда розпалась.

І лише коли моєму синові виповнилося 14 років, я мав стимул відродити «Темп» з новими, молодими обличчями. Протягом усіх років існування оновленого складу ФК «Темп» ми з Ігорем практично без сторонньої допомоги займалися як фінансовою підтримкою команди, так і безпосередньою організацією кожного матчу.

Протягом минулого сезону нам допомагало місцеве підприємство «Млин», надаючи фінансову підтримку у розмірі 300 грн на кожен матч. Ці гроші направлялися на транспортні витрати для команди. Минулого року, з приходом на посаду нового голови сільської ради села Шклинь з місцевого бюджету було виділено кошти для разової підтримки команди – 3 000 грн, які були витрачені на придбання спортінвентарю.

На жаль на сьогоднішній день, враховуючи несприятливі економічні умови, утримання команди стає все більш обтяжливим. Проте, це не стало основною причиною нашого рішення відмовитися від шефства над командою. Рішення це не було спонтанним, а визрівало поступово, під впливом байдужості з боку громадськості, постійних конфліктів та організаційних нюансів.

До слова, організувавши матч від збору і доставки команди на місце гри і до нанесення розмітки на футбольному полі, ми змушені були щоразу самотужки прибирати все сміття, яке залишили після себе «небайдужі» до футболу і свого села жителі. Футбол – це гра командна, а вболівальники – це сила, яка заряджає ту команду позитивною енергетикою і додає наснаги. Принаймні, я так вважав… Виходить, так думають не всі… А на ентузіазмі «жменьки» небайдужих команда, на жаль, вічно існувати не зможе. Тим більше, що з огляду на ставлення тих, для кого, власне, все це й організовується, той ентузіазм невпинно згасає.

Тож, за таких обставин, ми прийняли рішення про припинення організаційної підтримки команди, якій свого часу присвятили весь свій вільний час, масу сил та енергії. Сподіваємось, з часом ситуація зміниться на краще, і знайдуться бажаючі підхопити цю відповідальну естафету. У протилежному ж випадку, очевидно, історія з розпадом команди може повторитися…»