Чому поляки знову приїхали на Горохівщину

27 Квітня 2017, 14:21

2592

В останні роки Горохівщина розбагатіла польськими друзями. Окремі сільські ради і районний центр мають у Польщі багато сіл і міст-побратимів.

Договір про партнерські стосунки у минулому році підписали представники благодійної місії «Сонце любові».

Делегація інвалідів-візочників на чолі з президентом місії Ольгою Дубінською та мером Горохова Віктором Годиком уже побували у Польщі із дружнім візитом. Там, разом із новими друзями визначили головні напрямки співробітництва.

Таку співпрацю у час керівництва районом започаткував голова районної ради Ярослав Довгополов. Сьогодні вигідні для Горохівщини взаємини підтримують голова районної ради Тарас Щерблюк і Горохівський міський голова Віктор Годик, а ось минулого літа мешканці села Шклинь познайомилися і подружилися з жителями Польщі у своєму селі.

Яцек Бури – комендант Люблінської організації, ідентичної нашим волонтерським товариствам, його колеги Петр Гаврищак і Томаш Кемпа, приїхавши тоді у цей населений пункт, лише декілька хвилин почувалися незнайомцями.

Ці чоловіки завітали в Україну з гідною поваги місією, якою мав би дорожити кожен народ – віддати належну шану своїм предкам, котрі померли чи загинули і спочивають в українській землі. До впорядкування могил панство запрошувало членів обласного та районних товариств польської культури і всіх бажаючих.

Охочих зробити угодну Богові і людям справу зголосилося чимало. Тоді працювали у Ковельському, Любомльському і Горохівському районах.

Як відшукували поховання земляків на Волині? Зі слів пана Яцека, величезну роботу з приводу збору такої інформації у свій час здійснив Анатолій Сулік – українець із польським родовим корінням, який усі записи передав полякам.

У Шклині пани жили у приміщенні школи цього села. Прийняти гостей люб’язно погодилася директор навчального закладу Майя Долонська.

Окрім хліборобської гостинності, у школі цього керівника повсякчас панує чистота і комфорт, тож гості залишилися приємно враженими й українською привітністю, повагою шклинських освітянок до порядку. На світанку вирушали на кладовища зі своїми помічниками, а ввечері розповідали українцям, а ті – полякам свої історії.