Горохівська поетеса презентувала новий вірш
Горохівчанка Леся Кос у вірші розповіла про себе і прожиті нею роки.
Вірш Леся Кос опублікувала на своїй сторінці у Facebook.
А від життя потрібно брати краще,
А від життя потрібно брати все,
Крізь пальці просіваючи пропаще,
Яке із пилом вітер віднесе.
Як не цінують, треба іти далі,
Лишивши осторонь байдужих простаків,
Стрічати нові радощі й печалі,
Місток в минуле в друзочки згорів.
За кілька днів мине понад пів віку,
Душі ж 17-ть, у душі – весна!
Пусте, що іноді сльозяь мої повіки,
Пусте, що часто залишаюся одна.
Одна, проте я справжня й нефальшива,
Ножа у спину – це не по мені,
Я вперта, я ревнива, просто злива
Красивих слів, які збирала по стерні.
Колюча, іронічна, невгамовна,
Настирлива, та всім не по зубах,
Поетка провінційна красномовна,
Яка щодня долає власний страх.
Люблю усе, що втислося у рОках,
Ціную вірність друзів над усе,
Є істина навіть у божевільних кроках,
Є поруч той, хто від біди спасе.
У Бога вірю не як усі люди,
У всіх релігіях відшукую красу,
Не знаю, що на іншім світі буде,
Земному світу власне світло принесу.
Тож п’ять десятків недарма прожито,
Є поруч мама, брат, розумник-син,
А зайве все просіяно крізь сито,
Мої роки – мій мед і мій полин…
«Дуже зворушливо, особливо про мед і полин. Два слова, а ціле життя. Дякую.», – серед числених коментарів до вірша написала Тетяна Грибок.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром