Ярівка: які перепони виникли у місцевої парафії при переході до ПЦУ

04 Липня 2022, 12:29
Ярівка: які перепони виникли у місцевої парафії при переході до ПЦУ 1482
Ярівка: які перепони виникли у місцевої парафії при переході до ПЦУ

Ігор Ковалюк, голова ініціативної групи з переходу громади від церкви Московського патріархату до православної церкви України із села Ярівка Горохівської громади розповів, як відбувався перехід і яка ситуація була станом на кінець червня.

Про це говорили в ефірі Громадського інтерактивного телебачення.

Зокрема Ігор Ковалюк розповів про перепони, які виникли при переході.

Читайте також: У Ярівці священник МП написав заяву в поліцію на колишніх прихожан

Пане Ігорю, наскільки ми знаємо за повідомленнями зі ЗМІ, ваша громада більшістю голосів вирішила перейти до Православної церкви України. Ми вітаємо ваше рішення, але, воно має певні перепони. В особі місцевого священника, який є благочинним Горохівського благочиння православної церкви московського патріархату. Розкажіть більше про це?

Ярівка дуже маленьке село, яке налічує 100 домогосподарств. Є дві конфесії - це  Свято-Хресто-Воздвиженська церква і протестанти (п'ятдесятники). Приблизно 30% – це протестанти, які ходять на зібрання. В них є тут молитовний дім. Скажімо так, вони є в Ярівці з початку 1900-го року десь, не раніше.

Також є церква, яку звели в 1994-1995 роках. Храм побудований з допомогою колгоспу «Шлях Леніна», потім ПОСП «Україна» – це левова частка, приблизно 90%. В 1996-1997 роках, не пам’ятаю точно, храм був зданий в експлуатацію до служби. Був отець Миколай, родом із Берестечка. Він правив в ньому після того, як храм у селі Вільхівка (з села до села 100 метрів всього-на-всього) в 1992-1993  перейшов до православної церкви України Київського патріархату. На верхівці споруди є дерев’яна пам’ятка архітектури без жодного цвяха. Парафіяни були з Остівки, Софіївки, Вільгемівки, Діброви і Ярівки.

У свій час в мене батько був старостою в селі Вільхівка. На Ярівці є кладовище, але каплички не було, щоб померлого завести туди й відспівати. Тому її вирішили побудувати до 1988 року. Прихожани, колядники та хористи зібрали кошти. Але тогочасний голова колгоспу сказав: «Що вам капличка, давайте я вам допоможу зробити храм».

Його збудували за допомогою Шевчука Ігоря Степановича. Після цього всі люди підписувалися, що це буде церква українська. Всі надіялися на це, бо 23-24 серпня 1991 року Україна відділилася. Коли дійшло до діла, виявилося, що вона буде московського патріархату.

Розкажіть, будь ласка, про останні події, які відбулися? Ви ухвалили рішення про перехід, але ще досі не перейшли. Чому?

5 червня ми зібрали загальні збори села для того, щоб почути думку людей щодо того, чи має храм переходити. Темою було «Засудження агресії російської федерації проти України».  Зібралося 70 людей. Це не мало, але й не багато. Оскільки в нас всього 100 будинків, то десь приблизно 200 людей є. Трохи більше ніж 50 є п'ятдесятниками.

Ми зібралися, трошки поспілкувалися та запросили нашого священника Пилипчука Валерія Панасовича, який не хотів приходити. Своїм парафіянин сказав «Ви не йдіть, бо я теж не піду». Ми попросили його завітати.

На запитання, чи засуджує він війну, священник відповів, що так. Ці слова ми з нього «діставали»,  як з учня першого класу. Від питань «Чи є путін агресором?» та «Чи є кирило духовним наставником путіна?» він старався відходити, або просто не відповідати на них.

Виникла дискусія: в нас у 2003 році згорів храм до тла. Коли я вивозив машиною згарки, моя хрещена мати сказала завезти до батюшки Євангеліє, написане українською мовою. Його подарували Магера Володимир, який був тут старостою і будівничим, та Лашук Ярослав. Проте, священник сказав, що це є неправильне Євангеліє і його треба спалити.

25 жовтня 2003 року церква згоріла, а Євангеліє повністю вціліло. Зверху на Книзі стояв головний убір Пилипчука Валерія. Ми йому нагадали про це на зборах, а він каже «Може Євангеліє не згоріло, бо там моя шапка стояла». Людей це дуже збентежило і почався шум. На кінець зборів благочинний Горохівського благочиння Пилипчук Валерій Панасович сказав: «Ви для мене ніхто», а потім розвернувся і пішов. Це дуже збурило людей, які зібралися, адже це гріх священнику називати своїх прихожан «ніким».

Читайте також: 

Скажіть, скільки людей проголосувало за перехід і чи є у вас документи на те, щоб у храмі правили священники Православної церкви України?

Ми взяли юридичну консультацію в єпархії про те, як правильно перейти громаді з УПЦ московського патріархату до ПЦУ. Після того ми зробили опитування: 122 людини зі 175 підписалися за перехід православної віри. Це не враховуючи протестантів.

19 числа ми знову зробили збори, запросили «Аверс». Все знімали на камеру, ніякого рейдерського захоплення не було. Зустріч взагалі відбулася біля колишнього медпункту (це за 500 метрів від церкви). Що цікаво, голосування відбулося 19 червня, а заяву Валерій Панасович подав 8 червня за адресою вул. Боженка, 34 міста Луцьк. Саме там працює постовим директором його син.

Ми  віддали протокол зборів та опитування в Єпархію православної церкви України владиці Михаїлу. Юристи оглянули надані документи та прийняли нас в єпархію ПЦУ. Зараз ми чекаємо реєстрації в обласній державній адміністрації. Після того, як випишуть документ, нам нададуть нового священника. Хоча ми запросили отця Валерія очолити перехід, але він на збори не явився. Натомість прийшла його дружина матушка Лариса, яка сказала, що вони проти.

 

Коментар
Код блоку:
12/08/2022 П'ятниця
12.08.2022
12:00
11.08.2022