Берестечківська громада попрощалася із воїном Василем Гарасюком
-
-
>
-
>
-
>
2747
Захисника Василя Гарасюка, який відійшов у вічність 20 липня, жителі Берестечка та довколишніх сіл зустрічали навколішки, а дорогу встеляли квітами.
22 липня Герой востаннє вернувся в місто – повідомляють на офіційній Facebook-сторінці Берестечківської громади.
Дорослі й діти супроводжували тіло воїна спочатку до батьківської хати в село Старики, далі – на майдан Соборності міста Берестечка, де собор священнослужителів Православної церкви України відслужив громадську панахиду.
«Неможливо підібрати слів співчуття, котрі б змогли полегшити біль матері, яка хоронить сина», – наголосив у прощальному слові декан Берестечківського благочиння отець Володимир Курчин.
Водночас додав, що горе Поліни Гарасюк нині подвійне, адже тоді, коли по новопредставленому Василю виповниться 40 днів, вона поминатиме ще одного свого сина у його роковини.
«Страшна орда ступила на нашу землю, і хоче поставити українців на коліна. Проте ці варвари не врахували, що наш народ стає навколішки тільки перед Господом Богом та перед своїми Героями, – промовив Берестечківський міський голова Ігор Грудзевич біля домовини з тілом померлого військовослужбовця.
Заодно від імені громади звернувся: «Спасибі тобі, Василю, за твій ратний труд, за твій подвиг! Смерть таких патріотів як ти – це велике горе не лише громади, але й усієї неньки-України».
Відспівали Василя Гарасюка у Свято-Троїцькому соборі міста Берестечка. Перед тим, як процесія попрямувала на міське кладовище, настоятель святині отець Миколай Качмар у прощальній промові назвав похорони Героїв болючим нагадуванням про те, якою дорогою ціною нам дається життя під мирним небом.
Хоронили Василя Гарасюка із військовими почестями. Як належить Герою, його світлу пам’ять вшанували виконанням Державного Гімну під звучання духового оркестру та трикратним залпом салютної групи.
«Хай відведе Господь цю біду від кожного»… – промовила згорьована мати, не відходячи від гробу сина.
Довідка: народився Василь Гарасюк у селі Старики. Бажаючи волі й незалежності своїй Батьківщині, у 2014 році без жодних вагань став на її захист. Там, на сході України, виконуючи бойове завдання, отримав поранення, проте незадовго, взявши до рук зброю й міцно обійнявши матір, далі поспішив на передову.
Із повномасштабним вторгненням росії на нашу землю, Василя Гарасюка знову призвали до лав Збройних Сил України. Військову службу ніс у військовій частині міста Луцька. Однак пережите не минуло безслідно для сорокаоднорічного чоловіка. Певний час лікувався в госпіталі. 20 липня Василя не стало.
