Гортаючи горохівський календар: 10 лютого — день народження Оксентія Каменюка

10 Лютого 2018, 09:22
1317

Народився Оксентій Каменюк 10 лютого 1927 року в селі Рачині Горохівського району. Навчався в Луцькій педшколі, а з 1947-го — на історичному факультеті Львівського педагогічного інституту.

Його батьки – Михайло і Улита – чесні трудівники-хлібороби, які вірили в Бога, любили працю й Україну, і боролися за свою рідну землю, не шкодуючи ні сил, ні життя. Ці якості вони прищепили й своїм синам – Антонові та Оксентієві.

Про це розповідає Конгрес українських націоналістів.

За участь синів у національно-визвольній боротьбі, а батьків – за зв’язки з підпіллям ОУН, всю родину Каменюків у 1949 році було арештовано, засуджено на довготривалі терміни і заслано в концтабори Мордовії, Сибіру й Колими. Після повернення у 1956 році в Україну, для Оксентія Каменюка почалися роки важких поневірянь у пошуках постійного місця проживання і праці під недремним жорстким наглядом КДБ.

Так, у 1970 році разом зі своєю вірною дружиною Надією, він опинився на Тернопільщині. Незалежність України подружжя Каменюків зустріло з великою радістю. Невимовною втіхою стало для них і відновлення національної пам’яті, визнання, а з часом – і вшанування на державному рівні – повстанського чину вояків ОУН-УПА.

І Оксентій Михайлович, і його вірна дружина Надія Миколаївна активно занурились в громадську роботу: він — у редакції «Тернистого шляху», вона — в хорі національно-патріотичної пісні «Заграва».

У 1992 році друг Оксентій став учасником Установчого Збору Конгресу Українських Націоналістів, а вже з липня 1993 року очолив Тернопільську обласну організацію Конгресу.

Без подружжя Каменюків не обходились жодні патріотичні заходи на Тернопільщині. Обоє були тими активними громадськими діячами, які конкретними справами утверджували українську Україну .

Останніми роками друг Оксентій багато писав. Видав три книжки-хроніки — «За Україну», «День за днем», «Згода будує, незгода руйнує», а також книги-спогади «Жінка з неспокійним серцем» — про свою кохану дружину, «Постригач», «З глибини пам’яті».У 2015-му також вийшов друком і його збірник «Пісні моєї юності з рідної Волині».

На болючі українські реалії він відгукувався своїми публіцистичними статтями, в одній з яких писав:

«Чи всі усвідомлюють нині, що щастя не в багатстві, не в грошах, не в дачних будівлях, автах-іномарках чи інших матеріальних цінностях? Найбільшим щастям і багатством для людини є її духовність, той генофонд нації, що даний людям самим Богом. Його не можна купити за гроші, але без якого, однак, не може бути людина щасливою, не може зберегти себе жодна нація, не може існувати ніяка держава».

Не зважаючи на свій поважний вік, Оксентій продовжував боротьбу за українську національну ідею, за утвердження справжньої Української Самостійної Соборної Держави до останнього подиху життя і залишився для конгресівців справжнім моральним авторитетом, прикладом незламності духу, достойного сина України.

Четвертого травня 2017 року, на 91-му році життя, Оксентій Каменюк відійшов у засвіти.

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024