Горохівчанин, якого США виміняли на радянських шпигунів, став почесним громадянином Волині

14 Вересня 2017, 16:44
2060 Джерело: Вісник+К

Звання «Почесний громадянин Волині» удостоєний Український історик, один із представників українського національного руху, політв'язень, дисидент, автор понад 100 наукових праць, доктор гуманітарних наук та почесний професор Академії рекреаційних технологій і права  Валентин Мороз. В українському дисидентському русі за значимістю Валентин Якович стоїть поруч з В’ячеславом Чорноволом.

Народився Валентин Якович Мороз 15 квітня 1936 року в селі Холонів Горохівського району Волинської області у селянській родині. Вперше Валентина Мороза заарештували за проукраїнську діяльність у 1965 році. У січні 1966-го відбувся судовий процес. Валентина Мороза засудили до чотирьох років позбавлення волі без заслання, покарання він відбував у колоніях суворого режиму в Мордовській АРСР, пише видання Вісник+К.

Валентин Мороз вирізнявся непоступливістю, принципово спілкувався лише українською мовою, уперто не корився тюремним порядкам, за що його постійно карали карцером. На свободу вийшов 1 вересня 1969 року, а вже 1 червня 1970 року Валентина Мороза заарештували вдруге за антирадянську агітацію і пропаганду. Далі 6 років спецтюрми, 3 роки таборів особливого режиму та 5 років заслання і визнання особливо небезпечним рецидивістом.

Мороза етапом відправили до Володимирської тюрми. Тут сусідами по камері волинського дисидента виявилися кримінальні злочинці, вони не давали йому спати вночі, а один із зеків порізав йому живіт вигостреною, як ніж, ручкою ложки. Після цього випадку, на прохання самого Мороза, його помістили в одиночку, де відсидів два роки.

Тюремники за вказівкою КДБ постійно отруювали політв’язню їжу спецпрепаратами, щоб зробити його божевільним.

 Після відбуття половини призначеного судом терміну тюремний режим міг бути замінений табором за умови дотримання ув’язненим правил режиму. Валентин Мороз не мав порушень, окрім одного: під час побачення з дружиною та сином він говорив з ними українською та відмовився перейти на російську мову. Факт занесли у тюремну справу й на цій підставі відмовили у переведенні з в’язниці у табір.

Розуміючи, що подальше перебування у Володимирській тюрмі гірше від смерті, Валентин Мороз 1 липня 1974 року оголосив голодування. З дванадцятого дня тюремники почали примусове годування. Неймовірні муки Морозу доставляв зонд, за допомогою якого здійснювали процедуру. Він ранив стінки горла і стравоходу. Коли зонд  витягали, він був увесь у крові. Все ж волинянин витримав п’ять місяців добровільної відмови від їжі й таки виборов право на поліпшення умов тюремного утримання. Пізніше дисидент вистояв і проти примусового лікування в психлікарні у московському Інституті судової психіатрії імені Сербського.

Для української молоді на Заході ім’я Мороза стало предметом справжнього політичного культу. Й ось у рамках підготовки американо-радянських переговорів щодо підписання Договору про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-2) були досягнуті домовленості про обмін п’ятьох політв’язнів на радянських шпигунів Рудольфа Черняєва і Вальдіка Енґера, заарештованих у США. Обмін відбувся вночі з 27 на 28 квітня 1979-го у нью-йоркському аеропорту Кеннеді. Серед визволених був і Валентин Мороз. Включення волинянина до списку обміну відстояв Збігнєв Бжезинський, державний радник з безпеки при президенті США Джиммі Картері, який прихильно ставився до України.

В Америці Валентин Мороз повернувся до викладацької та громадської діяльності. Пізніше жив і працював у Канаді та Європі. Проте за першої ж нагоди повернувся в Україну. Вперше побував на Батьківщині у 1990 році, а вже у 1991-му влаштувався на роботу в  Українській академії друкарства. Нині ж Валентин Мороз живе і викладає у Львові.

Коментарі
27 Вересня 2017, 23:51
Та який він горохівчанин???? холонівець він
Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024