Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Граф Валеріан Стройновський
Граф Валеріан Стройновський

Скарби – в США, таємниця – в підземеллях Горохова

11:45 26.02.2018
1482

Ви навіть не уявляєте, яка наша Волинь унікальна! А скільки її славних сторінок досі не прочитали історики. Візьмімо навіть невеличкий Горохів. От ви знали, наприклад, що тут жив автор першої демократичної конституції Польщі? Чи, може, чули, що в місті є могила чоловіка, ім’я якого викарбуване при вході до Вільнюського університету Литви? А про багатомільйонні скарби, що про них досі нагадують столітні дерева графського парку?

Не знали? Але це все було! І по крихтах збирає безцінну інформацію місцевий краєзнавець, історик за покликанням Олег Жельчик, інформують «Хроніки Любарта».

Розповідати про минувшину Горохова, каже Олег Миколайович, можна роками. Тому сьогодні обмежмося однією сюжетною лінією – родиною графа Стройновського...

ВОЛИНСЬКИЙ ПОСОЛ У ПОЛЬСЬКОМУ СЕЙМІ

Ким був Валеріан Стройновський? У ХVIII столітті його родина належала до польської знаті тодішньої Речі Посполитої. Граф мав дві вищі освіти, був автором наукових робіт, працював земським суддею та вважався тонким поціновувачем культури й мистецтва. Під час депутатства у польському парламенті ввійшов до переліку тих, хто створив першу демократичну конституцію держави. Оскільки був мільйонером (як тепер сказали б – доларовим), то знався з європейськими знаменитостями: художниками, скульпторами, письменниками. Привозив їх на гостину до Горохова. А ще – купував шедеври світової класики та зберігав не деінде, а саме на Волині – у своєму палаці.

До речі, сам палац теж став об’єктом малярства. І хоча споруда була знищена вогнем, утім назав­жди лишилася в малюнку відомого польсько-білоруського художника Наполеона Орди.

РЯТІВНИК ЧЕСТІ ПЕТЕРБУРЗЬКОЇ КРАСУНІ

Після третього поділу Речі Посполитої перед польською знаттю постав вибір: або переїжджати ближче до Варшави, або пристати на службу російському цареві. Володар Горохова вибирає друге, переїздить до Санкт-Петербурга і стає особистим радником Олександра І.

Саме тоді виходець із Волині відіграв неабияку роль у долі... Олександра Пушкіна! Так-так, того самого. Сотні історичних джерел підтверджують: у юного Пушкіна була велика любов – Катерина Буткевич. Старша донька генерала Буткевича, дівчина була невимовно красива, але – з мізерним приданим. Дізнав­шись про це, наречений Татіщев розриває заручини з Катериною. За тодішніми нормами, це могло закінчитися для Буткевичів довічною ганьбою. Але врятував красуню та її родину Валеріан Стройновський. На той час (1818 рік) граф уже став удівцем. Відтак мав повне право запропонувати столичній знаменитості руку, серце і багатомільйонний статок. Юна красуня ридала й не хотіла іти під вінець зі старим. Але вмовляння та сльози матері врятувати знатний рід від ганьби подіяли. І невдовзі Пушкін у кількох поетичних творах опише вінчання Катерини та її на 50 років старшого чоловіка – графа Стройновського.

Менше з тим, виходець із Горохова був дуже хорошим чоловіком. Повернувши молоду дружину в коло осіб, наближених до царя, він оселив її в шикарному особняку. Як потім пригадували очевидці, красуні Катерині так личило проводити світські прийоми та демонструвати у просторих залах шедеври світового мистецтва. І частина їх, як ви вже здогадалися, приїхала з горохівського палацу.

На цьому, до речі, зв’язок петербурзької знаті з Волинню не завершується.

Доньці, яку Катерина народила Валеріану Стройновському, батько заповів частину своїх волинських володінь. Серед них – місто Рожище та довколишні села. Відтак, коли панна Стройновська вийшла заміж за царського генерала, подружжя теж не знехтувало Волинню. Тож і в цю сторінку нашого літопису варто було б колись зазирнути.

ГРАФИНЯ З ЛОКАЧИНСЬКОГО СЕЛА – У МАТЕРІ НАПОЛЕОНА

Старша з доньок графа Стройновського Валерія з’явилася на світ на Волині – в селі Бубневі теперішнього Локачинського району. Під час гостювання в графа Чадського, який мешкав у селищі Павлівці (тепер там усім відомий пивзавод), графиня знайомиться з його племінником –Яном Франциском Тарновським. Дружба переростає в кохання й молода пара одружується. У костелі Горохова вони вінчаються. У горохівському палаці мешкають і виховують нащадків. Мільйонні статки родини дозволяють подорожувати Західною Європою. Валерія бездоганно знала три іноземні мови, й це дало їй змогу побувати на аудієнції навіть у матері Наполеона – Марії Летиції. Повертаючись з Італії на Волинь, подружжя Тарновських запросило із собою знаменитого художника Вілані, який під час гостювання оздобив не лише палац у Горохові, а й собор святих Петра і Павла в Луцьку та католицькі собори у Житомирі й Вільнюсі.

– В одній із мандрівок Валерія закохалася у статую «Персей, який тримає голову медузи» авторства Бенвенуто Челліні. «От би собі таку мати!» – поділилася мріями. І... домовилася! Статую Персея доправили Чорним морем до Одеси. Звідти – возом, запряженим волами, через усю Україну. А за деякий час точна копія Персея вже прикрашала палац у Горохові, – переповідає віднайдені відомості Олег Жельчик. – Нещодавно під час віртуальної мандрівки найбільшим у США музеєм «Метрополітеном» дивлюся – стоїть Персей. І розмір точно такий, як у палаці Стройновських: два мет­ри 17 сантиметрів.

Уродженка локачинського села, між іншим, не тільки колекціонувала шедеври світового мистецтва. Маючи малярський хист та навчаючись у видатних художників того часу, Валерія Стройновська-Тарновська і сама стала автором картин-мініатюр. Чимало з них експонуються сьогодні в національних музеях Варшави, Кракова та родинного гнізда Тарновських – міста Дзікова. На полотнах Валерії знаходимо багатьох знаменитостей тієї доби, в тому числі графиню Чарторийську – красуню, чиє родове коріння із села Старого Чорторийська Маневицького району.

На жаль, знаменитий рід із Горохова ледь не розорився. Тож останній період свого життя Валерія з чоловіком провели у польському Дзікові. Тамтешній палац графів тривалий час був напівзруйнованим. Але після вступу Польщі до ЄС об’єкт отримав потужне фінансування. Палац перетворився на музей. І нині туристи з усіх континентів вражаються багатством колекції, частина якої переїхала саме з Волині.

– Прикро, що польські екскурсоводи жодним словом не згадують про Горохів, – зауважує Олег Жельчик. – Хоча польський історик Гротта у праці 1957 року писав: у плані мистецькому Горохів на початку ХІХ століття був набагато потужнішим за Дзіков.

ЛИТОВСЬКА ЗНАМЕНИТІСТЬ І ЙОГО ЗРУЙНОВАНА МОГИЛА

Однак і це ще не всі сенсації в літописі Стройновських.

У Валеріана був брат Ієронім, який у Литві вважався одним із найповажніших людей. Стараннями цього чоловіка Віленська вища школа стала імператорським університетом. А ім’я першого ректора Ієроніма Стройновського назавжди залишиться в літописі Литви. Окрім усього, представник графського роду був членом наукових товариств Рима, Флоренції, Варшави, Санкт-Петербурга. За визначні заслуги перед церквою Папа Римський призначив Ієроніма єпископом Луцьким, а потім і Віленським. Здавалося б: світило науки та релігії! Та попри все, поховати себе Ієронім заповів на Волині.

– Коли прибула з Литви жалобна процесія, то разом із тілом вона привезла безцінні скарби Ієроніма: золоті монети, старовинні рукописи та речі, інкрустовані дорогоцінним камінням. Серед полотен, які прикрасили палац у Горохові, – роботи епохи Середньовіччя із Британії, Франції, Італії. Навіть оригінал картини Рембрандта «Польський вершник»! – розкриває ще одну із сенсацій Олег Жельчик.

Якби не фінансова скрута графської родини, ці шедеври сьогодні прикрашали б національні музеї України. А так... у пошуках ліпшого життя Тарновські виїжджають із Волині й оселяються у Дзікові. Наймолодший із синів Валерії, залишившись у Горохові, розпродав усі найцінніші твори. Таким чином «Польський вершник» Рембрандта переходив від одних перекупників до інших та врешті опинився в американському музеї «Метрополітен».

Склеп, де були поховані Ієронім Стройновський і троє його внучатих племінників (дітей Валерії), із приходом радянської влади було знищено. Штучне озеро, біля якого любила прогулюватися тодішня еліта, тільки зараз відновлюється стараннями міської влади і небайдужістю міжнародних організацій. Мріють горохівчани відновити парк Стройновського, яким гуляли б і не нащадки графської династії. А ще Олег Жельчик виношує задум реалізувати українсько-литовський проект, який допоміг би відшукати могилу Ієроніма Стройновського в підземеллях Горохова...

Автор: Оксана БУБЕНЩИКОВА

20 вересня
Сьогодні
Вчора
18.09.2018
17.09.2018
16.09.2018
15.09.2018
14.09.2018
13.09.2018
12.09.2018
11.09.2018
10.09.2018
-->
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин