Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Віктор Самолюк з Раїсою Корінецькою - щаслива пара
Віктор Самолюк з Раїсою Корінецькою - щаслива пара

Їй - 75, йому - 60: історія про незвичну любов із Смоляви

18:00 21.10.2018
3128

Раїса Корінецька із села Смолява Горохівського району з дитинства мала інвалідність – майже не могла ходити. Тому й не мріяла, що колись матиме сім’ю. Але доля іноді так поверне, що у жодному фільмі не побачиш. Так сталося і з нею. Хіба могла уявити, що у 75 буде розписуватися з молодшим на 15 літ односельчанином?!

КРУТИВ КІНО ПРО ЛЮБОВ, А СВОЄЇ НЕ ЗНАЙШОВ

Віктор Самолюк – веселий та компанійський. Такий вдався, а ще, напевно, робота наклала певний відбиток на характер. Багато років був кіномеханіком і завклубом у селі, — пише «Вісник і К».

– Тоді популярними були індійські кіна про любов. Усі дівчата від них мліли, – усміхається чоловік.

– То ви мали таку гонорову роботу. Кругом дівчат багато. Невже ніякій голову не закрутили?

– Багато хто просив: «Вітю, проведи в кіно». Але жодна серце не зачепила. Така, видно, судьба.

Про Раю, звичайно, знав, бо ж жили на сусідніх вулицях, але вона нікуди не виходила.

– Коли я маленькою була, мене гляділа старша сестра, яка сама ще дитиною була, – приєднується до розмови Раїса Матвіївна. – Посадила на цемент і побігла гратися. А я сиділа там, сиділа, та й простудилася – ноги й відмовили. Так вийшло, що з дитинства маю групу інвалідності. Якось ходила помалу на костилях, але ніколи ніде не працювала. Більше в лікарнях лежала.

ПРИЙШОВ ПОРАТИ ГОСПОДАРКУ - І ЗАЛИШИВСЯ

Раїса Матвіївна має двох братів, які живуть у різних містах. Іноді вони в село навідувалися, раз на указ зважувалася поїхати до них сестра. Милиці під руки – і помаленьку дибала до зупинки. Незважаючи на хворобу, жінка тримала невеличку господарку. Тож, якось збираючись у гості, побачила Вітю, який саме йшов дорогою, й попросила його прийти попоратися. Він згодився.

– І якось так само собою сталося, що після того випадку вирішив перебратися до Раї, – зізнається Віктор Петрович. – А чого довго думати? Вона – одинока, я – холостяк. Хоча люди довго потім кісточки перемивали. Одна жіночка все мене допитувалася: «Вітю, як так сталося, що ти, холостяк, хороший, репутація не підмочена, а взяв собі каліку?» То виходить, що моя ходить на чотирьох, а завідують ті, що на двох. А я ні про що не жалію, бо якби моя Рая мала такий вредний характер, як в інших, то я б і дня з нею не протримався, а так ми разом уже 18 літ.

– Вітя у мене хороший. Добрий, навіть дуже добрий, хоч я і старіша, – не скупиться на щирі слова його половинка.

І справді, не кожному чоловіку під силу доглядати хвору жінку. Мити її, переодягати, їсти готувати. І то робити не день чи місяць, а майже двадцять років! За цей час Раїса Матвіївна перенесла три інсульти, але поруч завжди був її Вітя. Тому, коли він подав ідею розписатися, жінка трохи подумала, та й дала згоду:

– Я спочатку казала: живемо стільки років, ніхто нікого не вкрав, то нащо та розпісь? А потім подумала – хай буде. Правда, я осталася на своїй фамілії, бо нащо той клопіт ще паспорт міняти. Прийшли дівчата із сільської ради додому і розписали нас. Вітя ще й могорич приготував. Він у мене дуже хороший.

– Ми плануємо найближчим часом обвінчатися. Бо все має бути по-Божому, – наголошує Віктор Петрович.

А віднедавна дочекався Віктор Самолюк ще однієї приємної події – пенсії. Коли отримав її вперше, то купив ікону Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Хоче подарувати її сільській церкві, куди часто ходить, на знак вдячності про все добре, що сталося з ним у житті.

Руслана ТАТАРИН

21 листопада
Вчора
19.11.2018
18.11.2018
17.11.2018
16.11.2018
15.11.2018
14.11.2018
13.11.2018
-->
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин