40 років не ходить, та вважає себе щасливою

05 Грудня 2016, 19:34

2919

Горохівчанка Ольга Дубінська, будучи прикутою до інвалідного візка, створила сім’ю і змінює місто.

«Мені Бог усе дав», –каже Ольга Дубінська про себе. Вона ніколий нікому нескаржиться на свою долю: «Що мені скаржитися?Аби трохи здоров’я підтримувалося і люди не гризли», - Про це пише тижневик «Сім’я і дім».

Ольга Дубінська проживає у місті Гороховійочолюєтам місцеву організацію людей з обмеженими можливостями «Сонце любові». Попри те, що вже багато років на інвалідному візку, веде активний спосіб життя. Допомагає людям зі схожою долею адаптуватися та знаходити своє місце у суспільстві. До їхньої організації входять люди з усього району. Уже зараз в об’єднанні близько сотні людей з особливими потребами.

Пані Ольга переконана, що є щасливою людиною, адже має люблячого чоловіка, доньку, зятя та двоє онуків.

- Життя вдалося, не зважаючи ні на що. Я щаслива жінка.Мені Бог все дав, що потрібно, –наголошуєОльга Дубінська.

У юності вона могла ще ходити опираючись на стіну або з чиєюсь допомогою.А зараз вже ні. Заміж вийшла у 24 роки. Чоловіка Василя зустріла, вжебудучи прикутою до візка. Познайомилася з ним у лікарні. Каже, що це була любов з першого погляду. Заміж коханий покликав через 2 тижні знайомства, а побралися за місяць. Обранець Ольги Дубінської повністю здоровий. У пари народилася донька. Вона уже заміжняй подарувала пані Ользі двох чудових онуків.

Останні 10 років свого життя Ольга Дубінська присвятила громадській організації «Сонце любові». Спочатку люди збиралися просто на вулиці. А тепер у них є своє приміщення, у якому чоловік Ольги зараз сам робить євроремонт.

- Сім’я дуже підтримує мене у роботі, бо знає, що я цим живу, – пояснює співрозмовниця.

Жінка каже, що вирішила допомагати людям зі схожою долею, адже не з чуток знає, як нелегко іноді буває тим,у кого не все так добре у житті.

- Я сама із селаЖуравники. Там навіть дороги не було, але вже зробили. Мені Бог дав заміж вийти, але ж не у всіх так. Людей потрібно підтримувати, бо їм тяжко. Я хочу, щоб вони реабілітувалися, – пояснює пані Ольга.

Жінка на собі відчула, що таке жити серед стін і не мати налагодженого зв’язку із суспільним життям. А люди живуть і в селах, їм не так просто пересуватися, не так просто сісти у маршрутку. Тому таких людей, на думку Ольги, не можна залишати самих на себе. От вона і збирає їх до гурту, аби люди мали можливість спілкуватися, робити щось корисне і не лишатися на одинці зі своїми проблемами.

На час розмови організації саме виповнилося 10 років із дня заснування. У цьому об’єднанні люди з особливими можливостями не прос то зустрічаються, щоб поговорити, азаймаються творчістю. Тут можна побачити чудові бісерні картини, гарні статуетки, штучні квіти. Ці всі речі продаються, а гроші віддають авторам виробу.

Чимало робить Ольга Дубінська, аби Горохів був адаптований і для людей з особливими можливостями:

- Більш-менш доступність робиться. Влада розуміє влада, проймається, але не до кінця. От наприклад у магазині «Наш Край» навіть переробляли пандус перед відкриттям, адже спочатку зробили не так. Буває, що роблять не так, як потрібно, а як кажу, що так не повинно бути.Люди ж часто відповідають:«А вам яке діло?». А мені ж цим користуватися.

Ольга Дубінська каже, що вона хоче, аби всі пам’ятали, що є такі люди, як вона. Людям з обмеженими можливостями радить перш за все не падати духом.

Наталка ПОЛІЩУК