Зі стіни «дивиться» снаряд, а на вівтарі смажать голубів: чим живе костел Святої Трійці у Берестечку. ФОТО
-
-
>
-
>
-
>
12751
Один з найбільших храмів в Україні – костел Святої Трійці у Берестечку, архітектурна і релігійна пам’ятка – розсипається просто на очах. Ще кілька десятиліть – і від неї може залишитись лиш спогад. Звели цю розкішну споруду у стилі бароко поляки у 1711 році, аби увічнити перемогу у битві під Берестечком.
Її стіни пережили Другу світову війну, проте не можуть пережити людської байдужості. Востаннє потурбувалися про костел ще у 2001 році, коли в Берестечко приїжджав Леонід Кучма. Тоді нашвидкуруч перекрили дах, який сьогодні вже протікає і не захищає від руйнування природними стихіями.
Зараз на будівлі висить замок, адже вона перебуває в аварійному стані і може бути небезпечною для відвідувачів. А ще 5-7 років тому тут проводили службу греко-католики. Так як основна частина храму вже була непридатна, вони облаштували місце для молитви при вході – оббили стелю і частину стіни вагонкою.
Район.Горохів вдалося потрапити всередину і зазнімкувати костел. Чи то пак, що від нього залишилося. Імпровізовану екскурсію нам провів директор Берестечківського краєзнавчого музею Олег Дергай.
НА ВІВТАРІ СМАЖАТЬ ГОЛУБІВ
Пан Олег відкриваючи замок, розповідає, що місцевий дивак постійно намагався сюди потрапити і казав, що буде «правити». Він не раз влаштовував тут нічліжку і збивав «казенний» замок. Про його перебування тут свідчать купки мотлоху і пір’я голубів, яких той ловив і… смажив на вівтарі.
Коли потрапляєш всередину цієї будівлі, захоплює дух від того, яка вона височенна. Одразу можна уявити, який величний і витончений вигляд мав костел, як тільки його побудували. Храм мав вісім вівтарів, був оздоблений картинами з епізодами битви під Берестечком, дерев’яними скульптурами та унікальними іконами. Також тут були орган і хрещальня з білого мармуру, які знищили під час Другої світової.
Олег Дергай каже, що свого часу це була римо-католицька лавра на Волині. Тут навіть зберігалися мощі святого Валентина, а також шабля Яреми Вишневецького, який найбільше відзначився у битві під Берестечком.
Тут є й крипта – підземне приміщення, яке слугувало для поховання або зберігання мощей святих. Свого часу з неї розікрали все цінне. Скоріш за все, всередині залишились лише фрагменти кісток похованих людей, яких поляки не збираються перепоховати. Час від часу тут копають «чорні» копачі, сподіваючись на легкий заробіток.
ЗІ СТІНИ НА ВАС ДИВИТЬСЯ СНАРЯД
Основний ворог костелу – волога. Через дірявий дах і вікна вона пробивається у всі щілини і руйнує цеглу. З її «допомогою» вже потріскалась і обвалилася частина стіни, обсипалася штукатурка. «Ота стіна має скоро падати», – показує на діру в стіні пан Олег.
Навкруги валяється побита цегла і сміття. Серед мотлоху можна побачити стелу, на якій латинню написано щось про Яна Казимира, який був ініціатором побудови костьолу на честь перемоги польських військ. Дивовижно, що цей напис зберігся. От тільки повністю перекласти його немає кому.
Наш екскурсовод показує особливу цеглу, яку кріпили на стіни металевими цвяхами. Вона ручної роботи і схожа на плитку. Також тут є і цегла-пальчатка. Назва її походить від технології виробництва, коли ребринки на цеглині робили, проводячи пальцями.
На стіні костьолу збереглася стародавня фреска, на якій зображений монах-тринітарій. Частково збережена тільки верхня частина. «Одне рамено в нього червоне, а друге – синє. Саме такі кольори носили монахи-тринітарії. Орден тринітаріїв займався викупом невільників з татарсько-турецької неволі», – розповідає наш екскурсовод.
Якщо подивитися вгору – можна наткнутися оком на чорний інородний предмет, що стирчить зі стіни. Це снаряд, який «засів» тут із часів Другої світової, але не здетонував, і це ще одна небезпека для тих, хто надумає самостійно прогулятися храмом. Дивно, що його тут так і залишили.
За радянської влади у храмі був зерносклад. Після 1939 року служби тут не проводили. Перед центральним виходом знаходився пам’ятник святому Рохові. Це святий, який захищав від пошестей і чуми. Він був на колоні, зображений в людський зріст і біля нього декілька ягнят. Але у 1939 році радянська влада змусила поляків розібрати цей пам’ятник.
«Неподалік костьолу від самого його заснування існував монастир тринітаріїв. Але у зв’язку з першим польським повстанням (тут вже була Росія – 1831 рік) монастир закрили. У ньому була багата світова бібліотека. Були там старовинні книги, здається, рукописні, яких ніде на світі не було», – каже пан Олег.
У монастирі тринітаріїв свого часу був маслосирзавод. Звідти продукцію експортували на Кубу. Очевидно, вона була якісною.
ХОТІЛИ РЕСТАВРУВАТИ, АЛЕ ПЕРЕХОТІЛИ
Поляки свого часу хотіли реставрувати костьол Святої Трійці, тож звернулися до міської влади Берестечка з цією пропозицією. Проте там сказали, що всі кошти на реставрацію мають іти через бухгалтерію міської ради, тож поляки від цієї ідеї відмовилися.
Зараз держава не поспішає виділяти кошти, аби зберегти святиню, хоча в той же час на костелі красується табличка з надписом: «Пам’ятка архітектури та містобудування. Охороняється державою. Пошкодження карається законом». Очевидно, на тому охорона цієї храму і завершується.
«Виходить так, що в Берестечку є багато цінних пам’яток, але костел зруйнований. Він в такому занедбаному стані… Якби це все впорядкувати, відремонтувати. Не в кожному місті таке є. Можна зробити цікавий туристичний маршрут нашими пам’ятками. Але на ремонт потрібні скажені гроші. Кожного року пишемо в обласне управління культури, скільки коштів потрібно, але тут ніхто нічого й не починав», – підсумував Олег Дергай нашу екскурсію.
Світлана КИРИЛОВА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
