Як Наталія Сірук у шести селах порядкує

Наталія Сірук живе в Сільці. Кілька місяців тому вона стала старостою Горохівської міської ради, представляючи в ній інтереси жителів сіл Журавники, Волиця Дружкопільська, Сільце, Охлопів, Квасів, Крижова. Активісти цих громад уже вспіли попрацювати з нею на багатьох толоках, довірити їй свої проблеми і переконатися, що вона, сілецька невістка, не кидає слів на вітер.

Про це пише газета Горохівський вісник.

 «Із такою молодицею можна гори перевернути»

Старання пані Наталії наводити лад усюди, де його немає, першими ще три роки тому оцінили жителі Сільця.

«Ми визнали її неофіційною старостихою, яка вчасно ініціює і особистим прикладом показує, що про рідне село треба дбати з такою ж любов’ю, як про власне обійстя», - розповіли про односельчанку Галина Якобчук і Олена Точинюк.

 «З такою молодицею можна гори перевернути», - не обминає нагоди розказати про сільські будні з Наталією Сірук директорка Будинку культури с.Журавники Надія Довгайчук - теж тамтешній «живчик», якщо йдеться про сільський благоустрій. 

«Спілкуємося з нею чи не щодня, бо Наталка переймається багатьма щоденними справами й має гарні плани, отож потребує поради, підтримки, допомоги. Як відомо, кожен, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють», - прокоментувала свою співпрацю зі старостою Журавниківського старостинського округу Наталією Сірук керівник ПП «Макс Ком», депутатка Горохівської міської ради, знана меценатка Оксана Щерблюк. 

«Наразі чую про Наталію Володимирівну хороші відгуки. Великі здобутки, як і в громаді, ще попереду, бо на перших порах усім нам важко, але вона вже зуміла знайти спільну мову з мешканцями сіл. Ситуації вирішує виважено, не конфліктує, старається, згуртовує…», - знає уродженець с.Охлопів, депутат Горохівської міської ради, авторитетний лікар Володимир Мельник.

…Із новоспеченим війтом знайомлюся в Журавниках. Застаю її зненацька біля колишньої сільської ради в білій блузі, як і личить посадовцю, й із сапкою в руках у квітнику – за роботою, яка до лиця кожній господині.

Дорогою до людей

Сільце стало для Наталії Сірук другою батьківщиною майже 20 років тому, а на крилах спогадів про дитинство і юність вона в сокровенні хвилини лине в рідне село Навіз на Рожищенщині. В мами Євгенії Романівни й тата Володимира Захаровича дітей було двійко. Із сестрою Людмилою вони милувалися, як трудився в полях батько-тракторист Володимир Захарович (на жаль, помер шість років тому), а в мами Євгенії Романівни, кондитерки за фахом, яка мусила працювати дояркою в місцевому колгоспі, щоб заробляти більше грошей, дівчатка охоче вчилися кулінарним хитрощам.

Спокійній за вдачею Людмилі до душі припала професія швачки, а непосидючій Наталі хотілося руху, швидкості, неординарності, тому вивчилася в тодішньому Маневицькому професійно-технічному училищі на лісника-тракториста-машиніста. Влаштуватися на роботу за спеціальністю не пощастило, то з подружкою скуштувала гендлярського хліба в Польщі, а трохи згодом залюбки пристала на пропозицію тітки, вже тоді сілецької невістки Любові Органістої, працювати продавцем у її магазині в Сільці.

Дівоча доля знає, куди дівчат із дому проводжає, і Наталчина познайомила її в магазині з сільчанином Олександром Сіруком. Тепер Олександр Вікторович працює директором АЗС ТзОВ «Аветра» в Скобелці. Подружжя – щасливі батьки 16-річного одинадцятикласника Дениса й тринадцятирічного семикласника Іллі.

Найрідніші завзято підтримують дружину й маму в усіх її починаннях, а сини зазвичай трудяться з нею на всіх сілецьких толоках.

«Працювати гуртом стало доброю традицією»

Мають чим гордитися жителі Сільця й найгарнішими словами згадують, як Наталія Сірук задумувала й із допомогою Оксани Квасовець безкорисливо проводила в сільському клубі концерти, присвячені Міжнародному жіночому дневі й Дню матері, веселий різдвяний вертеп. Для цього просили мам відпускати діточок на репетиції, зобов’язавшись разом із дорослими затійниками свят порозвозити їх вечорами по домівках. Дітвора ж на репетиції бігла навипередки.

І жінки, й чоловіки вже три роки поспіль залишають домашні справи, щоб облагородити сільські святині, обеліск, стенд «Герої Небесної сотні» й прилеглі до них території, сільське кладовище. Минулоріч, щоб заквітчати село, сілецьке жіноцтво зібрало зі своїх домашніх квітників дві підводи барвистих хризантем. В цих роботах не рахуються ні з часом, ні з грошима, а недавно громада на «ура» підтримала ідею старости купити й поставити в клубі тенісний стіл, аби дітвора мала заняття натомість байдикувати чи втуплюватися в гаджети.

Гроші здали швидко хто скільки міг і через кілька днів дитяча мрія стала реальністю. Щоправда, перші вечори закінчилися конфузом, бо юна компанія, очевидно, розраховувала, що прибиратимуть після неї дорослі. Все стало на свої місця після розмови з Наталією Володимирівною: у двох кімнатах, де після уроків в гімназії збираються юні тенісисти, все вимито ними й прибрано. Приміщення прикрасили навіть старенькі штори, кимось дбайливо випрані й випрасувані. Тепер юнь знає ціну чистоти, тому, треба думати, не викине пляшку, фантик чи обгортку в своєму імпровізованому спортзалі, а також там, де садили квіти, фарбували пліт чи косили траву їхні мами й тати. До слова, учасниками толок залюбки все частіше стають діти.

«Звикаємо жити й шанувати все по-новому»

почула в Журавниках, розпитуючи в людей про те, як живе нині село без сільської ради. Чи ж успіває лідерка помножити на шість свою ініціативність і бачитися невтомною в шести селах?- Без людей марними були б мої старання, - вдячно каже вона про ентузіастів Надію Довгайчук, Олену Точинюк, Галину Якобчук, Ольгу Лись, Любов Органісту, Олега Царука, двох Андріїв Лисів (Миколайовича і Леонтійовича) і багатьох-багатьох інших, хто допоміг їй добрим словом, порадою, ділом збагнути величезний обсяг роботи й почати виконувати відповідальні обов’язки сільського старости. Сумлінними колегами героїня цієї публікації відрекомендувала спеціалістів Валентину Гаврилюк і Оксану Поліщук.

Чи не найважчим поки що випробуванням, із яким успішно впоралася журавниківська громада на чолі зі своєю очільницею, було прибирання кладовища, зарослого настільки, що в хащах не було видно залізного паркана. Щоразу все більше людей ішло на могилки протягом трьох днів, переповідаючи одні одним, наскільки трудомісткою є ця богоугодна робота. Стільки ж часу сміття звідти, кажуть, вивозили три трактори. Найактивнішими були Олег Галущак, Володимир Климчук, Андрій Галущак...Тепер місце вічного спочинку милує очі чистотою, що символізує вдячність нащадків своїм найріднішим за життя. Приїхати поклонитися своїм похованим родичам сюди планують у найближчому часі поляки, тож перед гостями не доведеться червоніти від сорому.

Любуватися тепер хочеться й оригінальним вичищеним та пофарбованим вказівним знаком із написом «Журавники», якого донедавна не було видно в чагарнику.

Із гідним поваги завзяттям на заклик Наталії Сірук навести благоустрій на кладовищі в Охлопові відгукнулися Микола Шейник, Валентина Сардаківська, Анатолій Семчук, Світлана Степко, Володимир Охман та інші жителі різного віку цього села. Разом із нею запрацювалися так файно, що заодно прибрали й сільський парк. У Квасові толоку ініціювали Євгенія Голоюк, Ольга Супрун, Галина Поліщук.

На часі – клумба біля вказівного знака на межі з Львівщиною з написом «Волинська область», який старостиха бачить дуже гарним у соняшниках та інших барвистих квітах. Вони відрекомендують землю Волині красивою люблячими її людьми.

 «Наша староста працьовита й доброзичлива»

знають у селах ті, хто поруч із нею працює із сапками, віниками, сокирами…

Сільський староста розуміє, що благоустрій – далеко не єдине її завдання. Жителі ввірених їй сіл хочуть мати гарні дороги, дитячі садочки, майданчики, зони відпочинку, в Квасові – фельдшерку, яка проводила б прийоми хоча два рази в тиждень... Про ці побажання веде розмову в Горохівській міській раді.

Наталія Сірук розуміє, що багато хороших справ залежить від меценатів і благодійників, керівників тих сільськогосподарських підприємств, які орендують у селян їхні земельні паї. Замело дороги без просвітку – їх чистила техніка підприємця, члена виконкому Горохівської міської ради Асатуряна Карапета, керівника ФГ «ГалСтеДан» Степана Галущака, керівника СГПП «Дружба» Валентини Здрилюк… Безвідмовною у фінансуванні всіх починань і щедрою на дружні поради для старости-початківця є керівник ПП «Макс Ком» Оксана Щерблюк. Кожна ідея має фінансову підтримку жителя Журавників Карапета Асатуряна. Із вуст пані Наталії громади дізнаються і радіють, що після її перемовин із Степаном Галущаком вони матимуть від нього 20 рулонів сітки, щоб огородити цвинтар, Валентина Здрилюк купила для Охлопова й Квасова два автобусні павільйони… Варто порадіти, що з усіма ними комунікабельна й хазяйновита пані Наталія теж знайшла спільну мову.

…Хтось із мудреців сказав, що роль лідера полягає не в тому, щоб надати величі людям, а допомогти їм видобути ту велич, яку вони вже мають всередині себе. Ці слова у великій мірі про старосту Горохівської міської ради Наталію Сірук, жінку, яка вірить у те, що робить, бачить села чистими й гарними, в які за нею йдуть люди.