Уроки Батуринської ОТГ для Берестечка і Ко
-
-
>
-
>
-
>
6711
Берестечко і Батурин – одні з найменших міст України. За кількістю населення вони переважають лише містечко Угнів на Львівщині. Та мініатюрність – не єдина спільна риса, хоча і розташовані міста дуже далеко одне від одного: Батурин – у Чернігівській області, яка межує з Російською Федерацією, а Берестечко – у Волинській, яка сусідить з Європейським союзом.
Обидва міста мають під боком Національні історико-культурні заповідники, які є потужним ресурсом для розвитку туризму. У минулому обидва міста були райцентрами, а зараз мають історичний шанс відродити минулу славу, об’єднавши навколо себе громади. Берестечко і Батурин мають схожу проблему: навколишні села не поспішають включатися у процеси децентралізації.
Читайте також: Жодна з навколишніх сільських рад не хоче об’єднуватися в одну ОТГ із Берестечком
Однак, Батуринська ОТГ уже існує і процвітає третій рік, хоча й в урізаному варіанті (не всі селищні ради приєдналися), а Берестечко і досі не об’єднане. Район.Горохів досліджував чому Берестечко опинилося осторонь реформи і що дала децентралізація Батурину.
ЛЕГЕНДИ І МІФИ БЕРЕСТЕЧКІВСЬКОЇ СТОРОНИ
Берестечківська міська об’єднана територіальна громада має постати акурат за межами колишнього Берестечківського району, який ліквідували у 1960 році. Тоді міщани (так берестечківців в окрузі називають і досі) сильно образилися і навіть вийшли на вулиці з протестом, який міліція жорстоко розігнала.
Читайте також: «Створення Берестечківської громади – єдиний шанс відновити історичну справедливість», – Валентина Залевська
Навколишні села так званого берестечківського куща і досі тяжіють до колишнього райцентру: тут і базарний день щосуботи, і чимало різних магазинів, і лікарня, де народжували або народжувалися, і училище, і величний Собор, і бурхливе культурне життя, і традиція збиратися на дев’яту п’ятницю після Великодня на полі Берестецької битви, де зараз Національний історико-культурний музей-заповідник «Козацькі могили».
Читайте також: Як святкували річницю битви під Берестечком
І хоча територіально місце пам’яті розташоване у сусідньому селі сусідньої області, духовний та історичний зв’язок із Берестечком дуже сильний, який не подолала навіть адміністративна межа, проведена за радянських часів.
Читайте також: Берестечко вітало учасників Міжнародного фестивалю «Берегиня». ФОТОРЕПОРТАЖ
Здавалося б, що з таким бекграундом ОТГ тут має легко і швидко утворитися, адже громаду не треба штучно зшивати. Але ні.
Берестечківська ОТГ, до якої увійшло б 23 села з населенням понад 10 тисяч осіб, була передбачена у найперших офіційних документах реформи децентралізації: і в постанові Кабміну, і в Перспективному плані. Тобто жодних юридичних перепон на цьому шляху не було. Берестечко, як центр громади, двічі ініціювало об’єднання рішенням міської ради, а голова Валентина Залевська не раз зустрічалася з людьми у селах і пояснювала переваги об’єднання. Та позитивний досвід нікому не відгукнувся. Страхи виявилися сильнішими за здоровий глузд.
Читайте також: У Берестечку говорили про створення ОТГ
Експертка Волинського центру розвитку місцевого самоврядування Оксана Урбан, яка об’їздила з просвітницькою метою всю область і не тільки, жартує, що на Горохівщині є імунітет до вірусу децентралізації.
«Якщо десь з’являється ОТГ, то навколишні села бачать позитивний досвід та поспішають і собі об’єднатися. На Волині є район, які уже повністю покритий – Володимир-Волинський район, майже всі об’єдналися і на Ковельщині, адже там люди повірили у реформу ще у 2015 році. А на Горохівщині тривалий час жили міфами і досі їх вкрай важко переконати», – ділиться спостереженнями Оксана Урбан.
Один з таких живучих міфів про те, що Берестечко відбере землю, з якої живуть сільські ради. За фактом ж ОТГ отримає у свою власність прилеглі угіддя, які нині перебувають у державній власності. Крім додаткових коштів у бюджет це вирішило б чимало інших проблема. Наприклад, у Горішненській сільраді, де люди утримують найбільше великої рогатої худоби в районі, є ризик втратити гігантське пасовище. А це чи не головний ресурс для жителів трьох сіл. Голова Горохівської районної ради Тарас Щерблюк розповів історію цього питання.
«Колись колгоспне пасовище було розпайоване, але люди вирішили віддати ці сінокоси у власність сільської ради. Через кілька років законодавство змінилося і комунальні землі стали державними. Тож зараз такий ласий шматок може будь-хто придбати з аукціону, оскільки розпоряджається ним Держгеокадастр. Ми пильнуємо цю ситуацію, щоб не сталося найгіршого, але вплинути на ситуацію не зможемо, якщо держава таки захоче продати. Врятувати пасовище і повернути його у власність громади можна тільки утворивши ОТГ. Адже водно-болотний фонд, сінокоси, пасовища, і землі запасу та резерву буде сама вирішувати чи їм пасти корів чи іншим чином використовувати, щоб отримувати податок».
Надзвичайно переживають місцеві за Берестечківську лікарню (зараз це – ЦРЛ №2). Набір медичних послуг там, звісно мінімальний, але той куток віддалений і від Горохова, і від Луцька, тож закриття медустанови ризиковане. До того ж туди звертаються по допомогу і жителі сусідніх сіл з Рівненської і Львівської областей, яким до своїх райцентрів теж значно далі їхати, ніж у Берестечко.
«Якби була утворена ОТГ, яка б ризикнула опікуватися установою, то можна було б домовлятися із сусідніми територіями про спільне утримання лікарні. Також врятувати майбутнє цього закладу може перепрофілювання і тоді можна розраховувати на фінансову підтримку», – пояснює Анатолій Пархомюк, голова Волинського центру розвитку місцевого самоврядування.
Читайте також: У Берестечку хочуть швидше утворити ОТГ, щоб зберегти місцеву лікарню
Як розповіла Берестечківська міська голова Валентина Залевська, зараз у приміщенні лікарні працює ще й територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян , а от цілий третій поверх незадіяний. В обласної влади виникала ідея зробити там реабілітаційний центр для ветеранів війни санаторного типу. Та поки нема громади, такі ініціативи втілювати ніхто не поспішає.
Ще один живучий міф про майбутню Берестечківську ОТГ: вона – фінансово неспроможна.
Однак експерт з фінансів Волинського центру розвитку місцевого самоврядування Анатолій Матвіюк і цю думку легко спростовує.
«Вони не такі бідні, як думають. Навколишні землі дуже родючі, Горохівський район завжди був один з найпотужніших в області сільгоспвиробників. Якщо до земельного податку додати ще ПДФО та інші доходи, то власних надходжень у бюджет може бути не менше 21 мільйона на рік. При такому розкладі, рівень дотаційності буде орієнтовно до 27%, на адмінвитрати складуть майже 35%. Власні доходи на одного жителя будуть щонайменше 2080 гривень і такий показник мають цілком успішні волинські громади. Не варто боятися, що громада буде гола-боса. Значно гірше, що за роки реформи територія не отримала по кілька мільйонів гривень щороку інфраструктурної субвенції, яка б дала поштовх для розвитку, у тому числі і туристичної галузі», – пояснює Анатолій Матвіюк.
Експерт не даремно підводить тему розмови до серйозного ресурсу Берестечка – історичної спадщини. Місто має чимало архітектурних пам’яток, які є досі невикористаним активом.
Читайте також: Шаблі, знайдені під Берестечком, стали прототипом української церемоніальної зброї
Достатньо вкласти гроші у їхню реконструкцію, популяризацію та створення туристичної інфраструктури і туризм стане потужним джерелом наповнення бюджету. Однак, шанс отримати фінансування на утримання доріг якщо не втрачений, то відтягнутий у часі на п’ять років. А надолужувати все одно доведеться, адже поряд «Козацькі могили», які постійно генерують потік туристів з України і Польщі.
Читайте також: Зі стіни «дивиться» снаряд, а на вівтарі смажать голубів: чим живе костел Святої Трійці у Берестечку. ФОТО
Читайте також: Каплиця святої Теклі: У Берестечку замордували 43 черниць
«І для того, щоб мати зиск від заповідника, не обов’язково марити приєднанням села Пляшева, яке не гаяло часу і уже увійшло в Демидівську ОТГ Рівненської області. Можна успішно співпрацювати між громадами», – резюмує Анатолій Матвіюк.
Жителі Берестечка, які вболівали за об’єднання, програли інертності сусідніх сіл, які не побачили вигоди у децентралізації. Щоб Берестечківська ОТГ відбулася раніше, ніж так зване «примусове» об’єднання 2020 року, є ще шанс, якщо встигнути оформити і подати документи до 1 серпня. Чи варто спинатися – непросте питання. Можливо, вдасться знайти відповіді в історії успіху Батуринської ОТГ.
ВІДРОДЖЕННЯ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ
«Бог дивився на Батурин і послав йому Івана Мазепу. Минуло 300 років – нате вам Ющенка. То нам наступного мецената знову 300 років чекати? Пора самим щось робити! І створили ми ОТГ», – так нині жартує голова громади Леонід Душа і у цьому жарті все минуле та сьогодення містечка у Бахмацькому районі на Чернігівщині».
Рівно 350 років тому гетьман Дем’ян Ігнатович (Многогрішний) переніс гетьманську столицю до Батурина. Найбільшого розквіту місто зазнало за часів Івана Мазепи. Але відтоді як 1708 року місто зруйнували за наказом, воно перетворилося на село. За часів президентства Віктора Ющенка Батурин офіційно став містом, але навіть тоді не мав можливості для бурхливого розвитку.
Нове дихання місто отримало три роки тому, коли стало центром міської громади, до якої примкнуло 15 сіл із двох сільських рад – Городищенської і Матіївської. А ще чотири сільради, які згідно з Перспективним планом повинні об’єднатися з Батурином, досі вичікують.
«Вони як жили в кізяках, так живуть і далі, бо ж втратили за роки реформи не один мільйон. Ми ж зробили дуже правильно, що пішли в об’єднану громаду, хоча й був сильний спротив і від області, і від району. У нас навіть документи пропадали. Та Батуринська ОТГ успішно відрізала сусідам шлях в інші ОТГ, тому рано чи пізно вони приєднаються до нас, хоча громаді це вже і не дуже й треба: бюджету вистачає», – пояснює Леонід Душа.
Цифри підтверджують слова голови ОТГ. До об’єднання бюджет міста Батурина ледве дотягував до 4,5 мільйонів гривень, а станом на 2019 громада має у розпорядженні щонайменше 33 мільйони гривень, з яких понад 16 мільйонів – це власні надходження, та ще й очікують перевиконання бюджету. Власні доходи на одного жителя складають 4818, 6 гривні, а капітальні видатки – 2222 гривні. Питома вага адмінвидатків у власних доходах – 19,2%.
Читайте також: Кінець країни рад, або що треба знати про другий етап децентралізації
Основні джерела надходжень – традиційні. Це – ПДФО та податок на землю. А ще батуринці переманюють підприємства з »чужою пропискою». Чернігівський підрядник, який ремонтує місцеві школи, садки, ФАПи, змінив реєстрацію на батуринську і бюджетні кошти повертаються в казну у вигляді податків.
«Є громади, які гроші отримують і ... куди витрачають? В асфальт закатують! О, молодець хазяїн! – іронізує пан Душа. – У нас же інший підхід: треба подбати про малих і старих. А тоді і за дороги можна братися», – переконаний голова ОТГ і тому у Батурині інвестують насамперед в медицину, освіту і догляд за людьми похилого віку. А ще стежать, щоб витрати були рівномірні по громаді.
«У Матіївці в одному приміщенні поселили всі установи: старостат, ФАП, бібліотеку. Тепер одну будівлю опалюємо, а не три. Фельдшерці, яка вранці приходить на роботу, не треба дрова рубати і вугілля вантажити. У Городищі зробили розкішний ФАП і з стоматкабінетом, і з житлом на 120 метрів квадратних, шукаємо молодого медика, який захоче працювати у нас. Уже більше року чекаємо, обов’язково напишіть, може хтось приїде», – просить очільник громади.
Читайте також: Ліки, лікарі та пацієнти. Що змінилося за рік медреформи в Україні
Батурин за «ери ОТГ» вперше за багато років побачив ремонт у школі і отримав новий дитсадок на сотню місць. Облаштувати заклад у споруді, що збудували 1905 року під ремісниче училище. В реконструкцію історичного приміщення вклали 3 мільйони гривень.
«Раніше дошкільнята займалися, вибачте, в сараї на 35 місць. Коли я повернувся у Батурин, моєму синову було 7 місяців. І як побачив той садок, зрозумів, що не пущу свою дитину туди. Треба було щось робити», – ділиться особистим Леонід Душа.
А ще Батурин уже півроку утримує на своєму балансі лікарню, яка офіційно є відділенням Бахмацької ЦРЛ. Їй грозило повне закриття у зв’язку із медреформою. Та у міськраді порахували, що при розумному підході до майна, ОТГ потягне утримання медзакладу. «Повоювавши» трохи з районною владою приміщення на баланс таки взяли.
«Наша лікарня – це розкішна 3-поверхова будівля. Але заповнена вона відсотків на двадцять. Решта площі гуляє. Ми плануємо на третьому поверсі облаштувати житло для молодих спеціалістів ОТГ. А то запрошуємо молодь на роботу, а жити їм ніде. Також є потреба зробити достойний заклад для проживання людей старшого віку, принаймні на 14-16 місць. Зараз же маємо убоге паліативне відділення на 6 ліжок, куди страшно було зайти. Це сором! На Заході люди у будинки престарілих з радістю йдуть, адже там у них є спілкування, чергує лікар, комфортно. Ми хочемо зробити кімнати з душовими і туалетами. Ми все порахували, грошей у бюджеті достатньо», – провадить Леонід Душа.
Радник міського голови Валентин Потеруха розповів, що зараз приміщення лікарні у міської ради орендують за 1 гривню три медустанови: швидка допомога, «первинка» і вторинна ланка (відділення райлікарні). Комуналку вони всі оплачують самостійно. Різниця полягає у тому, що ОТГ спроможна нормально відремонтувати приміщення і раціонально його використовувати. Зараз Батуринська громада готується взяти у свої руки і первинну ланку медицини – оформляють ліцензію, щоб напряму працювати з Національною службою здоров’я України. Це означає, що будуть гроші на утримання закладу і медиків.
«Громаду зробили, тож тепер наше завдання – поповнювати грошима», – констатує голова, який у минулому підприємець.
ОТГ викупила занедбане приміщення недіючої автостанції у центрі міста, де була просто зупинка громадського транспорту, ні про які квитки і мови не було. І вже цього літа тут переріжуть червону стрічку ЦНАПу, який обладнають за кошти проекту U-LEAD. І так батуринський ЦНАП зможе ще й виконувати функцію автостанції. В установі буде великий зал для очікування, а квитки продаватимуться в терміналі, літнім людям будуть допомагати працівники ЦНАПу.
Читайте також: Завдяки проекту U-LEAD Шацький ЦНАП надаватиме послуги за євростандартами
А ще у вільних приміщеннях автостанції Леонід Душа мріє облаштувати муніципальний фітнесклуб, бо ж «молоді треба чимось займатися».
У Батурині навіть на смітті примудрилися заробляти: спочатку поставили по місту шість контейнерів для ПЕТ-пляшок. За повний контейнер підрядники платять громаді 100 грн. Заповнюють його за місяць, а за виручені гроші розширюють мережу пунктів роздільного збору сміття.
«Громада має бути самодостатньою не тільки завдяки податку на землю. Треба залучати кошти. Зараз розвиваємо гастрономічний туризм, тож знайшлися люди, які займаються сирами. У Батурині мінеральна вода з крана тече! Скважина на 700 метрів глибини. Люди нею городи поливають, а можуть же бутильовану воду випускати. Хочемо пекарню запустити. Багато ми не заробимо, але створимо робочі місця, ПДФО буде повертатися у бюджет, і головне – забезпечимо соціальним хлібом наші школи, садки і лікарню. А ще ж земля, що передана у власність громади – є де розгулятися фантазії. Наприклад, виростити сад, щоб він давав прибутки», – сипле ідеями молодий радник Валентин Потеруха.
Батуринці навіть придумали як використовувати деградовані землі: тривають перемовини з інвестором, який хоче збудувати сонячну електростанцію на сотню гектарів. В ОТГ з цього проекту хочуть мати не тільки пристойну орендну плату, а й певну кількість безкоштовної електроенергії. Розглядають і можливість управління лісом-самосівом, який виріс на покинутих сільгосп землях. Таких лише на око близько двох тисяч гектарів. А ще ОТГ збирається рятувати річку Сейм: операція з розчищення русла дуже важлива, щоб не втратити рекреаційний і водний ресурс.
Є у Батурина ще один козир, який суттєво впливає на розвиток території – туристичні потоки у заповідник «Гетьманська столиця».
«І хоча фінансування заповідника, як і їхні доходи – питання державне, нам нарікати нема чого, бо за рахунок туристів усі живемо. Потихенько люди будують бази відпочинку, є сироварня. А місцеві нащадки знаменитого дослідника Миколи Миклуха-Маклая розбудували готельний комплекс разом з приватним музеєм знаменитого предка. Так містечко помалу оживає», – підсумовує Леонід Душа.
Наталія ПАХАЙЧУК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
