«Наближаємо перемогу»: як у Мар’янівській громаді шиють «розгрузки» та аптечки для військових

28 Червня 2022, 22:48
У Мар’янівській громаді шиють «розгрузки» та аптечки для військових 5694
У Мар’янівській громаді шиють «розгрузки» та аптечки для військових

На початку повномасштабного вторгнення росії до України ініціативні люди з села Борочиче Мар’янівської громади об'єдналися, щоб шити спальні подушки для військових і подушки та ковдри для переселенців.

Згодом це завдання виконали, але колектив встиг здружитися і вирішив продовжувати добру справу. А на принесених з дому швейних машинках група вмотивованих мешканців і мешканок громади шиють для військових аптечки, «розгрузки», підсумки, а віднедавна – дощові пончо.

Читайте також: Громадська організація «Технопарк «Центр медичних інновацій» відправила бійцям понад шість тисяч аптечок

«Все пошите віддаємо волонтерам»

Шити амуніцію для військових жителі Мар’янівської громади почали, щоб не сидіти в тилу без діла, а наближати перемогу. Війна не закінчилася за «два-три тижні», тож згуртований колектив відгукнувся на прохання пошити першу «розгрузку». 

«Горохівський волонтер Андрій Лебезун приніс нам розгрузку і запитав: «Таке  могли би пошити?». Вчителька трудового навчання Валентина Барановська по детальках розібрала це все і взялася розробляти викрійки. Все пошите віддаємо волонтерам, а вони везуть куди потрібно», – розповідає Марія Ковальчук, депутатка Мар’янівської селищної ради.

Марія Ковальчук

Каже, що спочатку кілька метрів тканини закупили Валентина Барановська та ще одна вчителька – Ольга Микийчук. Згодом долучилася і сама Марія. Але щоб продовжувати шити амуніцію для ЗСУ, потрібні були кошти. Тож ініціативні мешканці громади звернулися до депутата обласної ради Тараса Щерблюка, який закупив перший рулон камуфляжної тканини (75 метрів). Згодом долучився засновник «Вілії» Євген Дудка – надав два рулони «плащовки».

"Розгрузка"

Долучилися коштами і фермери: Євген Шелепіна, Андрій Озірський, Микола Віктович, Павло Новосад, Михайло Стецюк, Микола Шоцький, Роман Сцьольний, Володимир Василюк, Олександр Путинський, жителі села Широке, Борочиче, вчителі школи села Брани. Адже, за словами Марії Ковальчук, на пошиття військового реманенту потрібні немалі кошти. Дорого вартує не тільки тканина, а й фурнітура.

Згодом приєдналися до доброї справи переселенка з Києва Ольга, Юлія Прокопчук, Галина Степащук, Євгенія Стасюк, Тетяна Павліщук, Наталія Клачук, Ніна Богонос, Оксана Новосад, Тетяна Звірко, Ірина Герчук та ще багато добровольців, які не шкодують свого часу та сил.

За швейними машинками, на яких виготовляють амуніцію для військових, наглядає майстер Василь Заєць. Марія Ковальчук каже, що без нього було б важко працювати, адже машинки домашні, не професійні, тож їх постійно треба налаштовувати:

«Ми техніку позносили з дому, де вона пилюкою припадала. Тому Василь до нас приїжджаєі її підрегульовує. Шиємо на машинках багато, тканина цупка, а машинки любительські і постійно розрегульовуються. Майстер все налаштовує, щоб нитка гарно лягала. Без нього у нас нічого б не виходило». 

Волонтери вдячні і місцевому підприємцю, власнику ресторації «Вишневий сад» у селі Борочиче, який на перший час виділив  для роботи залу. А нещодавно колектив переїхав у просторе приміщення Івана Яцини.

Як розповідає Марія Ковальчук, команда волонтерів співпрацює з Горохівською районною спілкою учасників АТО «ЩИТ», а також зі всіма захисниками, які просять допомоги. 

 

«Не хотіли просто сидіти в тилу»

За час повномасштабної війни швеї-добровольці пошили близько сотні «розгрузок». 

«Спочатку було важко, виходило і косо-криво. Але хотілося, щоб робота була якісна, щоб строчка рівно лягала. Зараз виходить, звісно, не фабричне, але стараємося, щоб воно відповідало стандартам і мало пристойний вигляд», – каже Марія Ковальчук. 

Спочатку жінки роблять заготовки, наприклад, на 15 «розгрузок» (це кишеньки та інші деталі).  Потім зшивають це все докупи. Наприклад, на одному жилеті є чотири великі кишені на ріжки і чотири маленькі на гранати. Коли всі заготовки зшили – готують нові деталі.

Кожного дня волонтери, виконавши домашні справи і відклавши всі проблеми, поспішають у імпровізований швейний цех як на роботу виконати «план» на день. За словами пані Марії, протягом зміни одна людина «з нуля» може пошити одну-півтори розгрузки. Якщо є заготовки – то і більше. 

Розподіляють обов’язки так: якщо щось потрібно зробити терміново, то весь колектив працює над річчю від початку до кінця. Якщо не нагально, шиють як зазвичай – з попередньо заготовленими деталями, які кріплять до основи. 

Під час пошиття військової амуніції, каже Марія Ковальчук, все потрібно робити чітко, тобто дотримуватися розмірів деталей на «розгрузці», аби праця була не марною і річ принесла лише користь захиснику чи захисниці.

Що стосується військових аптечок, то вони хоч і менші, але в їх пошиві є своя особливість. Зразок приніс борочиченським швеям також волонтер Андрій Лебезун. 

«Що менший виріб, то важче його скласти докупки. Треба старатися, щоб замочок рівно пришити. Всередині треба рівно пришити смужки, куди потім поміщають медикаменти. Щоб військовий відкрив її як книжку і одразу взяв необхідне. Бо там час іде на секунди», – пояснює Марія Ковальчук.

Попит на «розгрузки», аптечки, а віднедавна  дощові пончо для військових та медичні ноші – постійний. Що пошиють волонтерки, те одразу віддають на потреби військових. Кажуть, що вже здружилися і не уявляють, що сиділи б у тилу без роботи.

«Ми з самого початку хотіли  допомагати наближати перемогу. Плюс ми вже здружилися і нас тягне сюди. Навіть між собою жартуємо, чим будемо займатися після перемоги. А шитимемо, поки буде потреба», – підсумувала Марія Ковальчук.

Читайте також: Луцький виробник крісел-мішків виготовляє аптечки для війська

Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
27.03.2024
20:39